Видавництво Старого Лева досить швидко їх мені надіслало, тож, у мене із моїми дівчатами (вже трошки підрощеними, на відміну від племінниці) було досить часу, аби їх перечитати. Таке читання ми проводимо під рубрикою “сімейне читання”, кажуть, корисна штука, навіть коли дітлахи вже дорослі. Три книжки ми проковтнули за півтори дні. Нагиготалися вголос, ледь не захрипли.
Само видання досить якісне, із кумедними малюнками ледь не на кожні сторінці. Структура тексту - листи вовчика своїм батькам - максимально відповідна дитячому сприйняттю. Кожний лист починається приблизно так: “Любі мої мамцю і татку...” і далі по тексту. Тексту не так багато, окремим ремарками виділено фрази типу: “Лапами не лапати” або “З. означає “Злий” - здогадалися?” та ще багато кумедних ремарок, постскриптумів, чорнильних плям, перекреслених слів, (адже листи, насправді, пише Малий Вовчик, а не Іан Вайброу), відбитків вовчих лап, тощо…
О, ледь не забула, там ще є мапи пересувань Малого Вовчика! З дитинства любила книжки пригод із мапами, аби було більше зрозуміло, де того героя носило! Кожна книжка тематична. У першій малюк з’ясовує стосунки із своїм дядечком Вовчило-Хижачилою, який має навчити його капостям, аби він заслужив статус справжнього лісного лихоманця. У другій книжці малий створив цілу академію пригод і мріяв про Пригодницьке подвір’я, але отримав… Ну не буду спойлерити, читайте самі. А в третій книжці піде мова про Школу привидознавства від Малого Вовчика.
Написано все це дитячою логікою (так кажуть взагалі?), простою мовою, з багатьма кумедними ситуаціями. Видавництво проставляє книжці вікову категорію 6-8 років. З власного досвіду, я можу сказати, що її весело читати і в тридцять з гаком, і мої дівчата їх теж із задоволенням слухали/читали. Та, якщо вже брати дитину 6 років - то тут є одна порада: почитайте її своїй дитині! Навіть якщо маля вже вміє читати, нехай робить це з кимось із рідних. Аби не втомлювалося, аби могло просто посидіти поруч з вами та насолодитися процесом. Натомість ви отримуєте море задоволення, злагоду у родині і плюсик до карми :).
Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.
Як долучитися до проекту, дивіться тут
текст писала Юлія Чепурко,
м. Миколаїв