Menu

project UBA

Ієн Мак'юен - "Спокута"

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

Майже у будь-якій ситуації нам здається, що ми робимо все правильно. Особливо, якщо наш вчинок опирається на певні факти чи ситуації, очевидцями яких ми були. Тут запускається якийсь егоїстичний та самонадіяний механізм, який відключає можливі сумніви – ми правильно розсудили ситуацію, тільки ми можемо прийняти справедливе рішення, і тільки ми можемо його втілити в життя. Показать полностью. Цей механізм неймовірно потрібен – без нього не було б жодних рішучих кроків та дій, які вимагають ризику. Але інколи ця самонадіяність не дає нам змоги тверезо поглянути на ситуацію та зрозуміти, що ми врешті-решт зовсім не праві.

Людське життя та взаємовідносини між людьми – дуже багатогранні. Суб’єктивним поглядом оцінити їх повністю дуже важко, тим більше неможливо дати якусь оцінку. Тільки накладанням свідчень багатьох людей можна виокремити певну «золоту середину», і та буде далекою від ілюзорної об’єктивності. Відкидаючи розбіжності в свідченнях, можна залишити тільки факти. Вони в будь-якому випадку дадуть неповну картину, тому що вчинками людей керують емоції та почуття.

Саме на емоціях та почуттях будує свою книгу Ієн Мак’юен. Перший розділ присвячений одній ситуації з життя заможної британської родини. Упродовж трьох днів звичний розмірений лад родини перетворюється на катастрофу, яка кардинально змінює майбутнє трьох людей: двох рідних сестер Брайоні й Сесилії та коханого старшої дівчини Робі. Автор дає можливість читачу відчути себе суддею, пропонуючи емоції та думки кожного з головних персонажів.

Книга побудована навколо теми звинувачення. Коли у родині трапляється злочин, молодша сестра Брайоні впевнено вказує на Робі. Її звинувачення не є правдивим, але у маленької дівчини є всі підстави вважати хлопця злочинцем. Ось тут і з’являється величезний конфлікт між людською самовпевненістю та реальністю.

Руйнівна сила звинувачення полягає не тільки стосовно обвинуваченого. Вона, як бумеранг, повертається і до обвинувача. Інколи навіть важко сказати, хто від цієї руйнації потерпає більш. Єдине спасіння – це спокута. Тільки чи потрібно вона людині, в якої доля вже майже вирішена?

 

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

текст писав Сергій Мірчук,

бібліотекар,

Барська районна бібліотека для дітей,

м. Бар

Останнє редагування Середа, 18 листопада 2015 15:59