У своїй книзі видатний російський письменник представляє нам два покоління, яких розділяє близько 20 років різниці у віці. Микола Петрович та Павло Петрович Кірсанови – представники батьківства (старше покоління), Аркадій Миколайович Кірсанов та його товариш – Євген Васильович Базаров – представники молоді.

Під час читання роману, читач розуміє та поринає у безодню поколінь, які так чи інакше завжди були та будуть між батьками та їх дітьми, які б хороші стосунки між ними не були! Все це, безсумнівно високоосвічений автор, талановито зображує свої пером з допомогою коротких розмов та ситуацій, які виникають між поколіннями та у їх рівних колах.

Звісно, нігілістичні погляди на життя властиві молоді, це уособлює в собі поведінка та ставлення до життя Євгена Базарова, але є й така молодь, яка все ж таки відноситься з повагою до вподобань та знань своїх батьків. Погодьтеся, в кожному із нас, зараз, є щось від Базарова!

Мені здається, що Іван Сергійович, прекрасно розуміючи як молодь так і старші покоління, намагався з допомогою свого роману,  посіяти в наших душах вічне, те, що не міняється з плином часу – почуття поваги та толерантності до тих, хто нас любить.

Цю книгу я б радила читати тим, хто ніяк не може знайти порозуміння у своїх сім’ях (безсумнівно, як батькам так і дітям).

      Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Відгук надано у рамках "Читацької Спартакіади", ініційованої Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації

текст писала Горобець Олена,

м. Києв