Ні, це не фентезі, це життєпис кількох поколінь однієї родини, що мешкає на забутому італійському острові Кастелламаре неподалік від Сицилії. Колись, на початку XXстоліття молодий доктор Еспозіто, не маючи ані грошей, а ні родини, приїхав сюди в пошуках роботи, то й так і залишився назавжди під блакитним небом, ароматом бугенвілей, наглядом цікавих мешканців острова та уважної Святої Агати – покровительки Кастелламаре.

Але крім медицини у Еспозіто було ще одне захоплення – збирання казок. Він записував легенди острова не помічаючи, іноді, як розказані в сиву давнину історії, дивним чином перекликаються з днем сьогоднішнім.

Не дивлячись на легкість мови, трохи казкову атмосферу, книга цілком реалістична, геть не приторна, вона просто… про любов до життя. Герої кохають, страждають, втрачають, знаходять,  намагаються знайти відповіді на питання, що не дають спокою, одним словом – живуть. Живуть під постійний акомпанемент шуму моря, шурхіт листя оливкових дерев та звуки плачу печер Кастелламаре. І коли читаєш, то можна слухати той акомпанемент разом з ними – ніби сам гуляєш тим островом, вдихаєш аромат квітів і знаходиш бажаний порятунок від сонця на терасі Дома на межі ночі.

Тож, якщо ви хочете легкого, але не дурного читання, коли сторінки ніби перегортаються самі по собі, і не помічаєш, що вже і дочитав; коли після того, як перегорнув останню сторінку, хочеться тихо усміхатися, а не думати про те, що життя – то складна та жахлива річ, то «Дім на краю ночі» Кетрін Беннер - то точно ваша книга.

P.S. Читала російською в електроному варіанті («Дом на краю ночи»), українською мовою, здається, книга не перекладалася.

 Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Інна Токарєва
м. Миколаїв