Menu

project UBA

Хан Канг - «Вегетаріанка»

"Бібліотекарі рекомендують..."

 

Про книгу південно-корейської письменниці Хан Канг я дізналась зовсім випадково, знайшовши його у списку Міжнародної Букерівської премії, яку книга отримала в 2016 році. Враховуючи абсолютно адекватну оцінку з боку критиків та ще й той факт, що книга потрапила у десятку кращих року за версією The New York Times, просто змусили мене прочитати її. Тема для мене дуже далека, та я маю сказати, що нічого не маю проти вибору людини відмовитись від м’яса. Звичайно, сьогодні вегетаріанство сприймається досить адекватно у суспільстві, адже у нас йде суцільна боротьба за здоровий спосіб життя. Але тут варто зазначити і особливості нашого менталітету, об’єктивного погляду на речі та сприйняття світу таким, яким він є. Однак про менталітет азіатів ми знаємо дещо менше, тому для непідготовленого читача така історія може стати неприємним відкриттям. Взагалі, мені здається, щоб розуміти азіатську літературу, потрібно народитись азіатом (але це мої власні припущення).

Що являє собою сюжет? Одного ранку Джінг-Хай прокидається з яскравим усвідомленням того, що відмовляється їсти м'ясо. Вона досить швидко та ретельно прибирає у холодильнику, де не залишає навіть риби. Здавалося б, ну вирішила людина піти таким шляхом, і що з того? Однак вражає причина такої поведінки: їй просто наснився сон. Чоловік вражений поведінкою дружини, але десь глибоко в душі теплиться надія на те, що це все тимчасово. Про їх подружнє життя та  дивний вибір дружини він пише сам, досить чітко змальовуючи події в їхньому домі. Ситуація погіршується, коли Джінг-Хай не лише не перестала їсти м’яса, вона взагалі стала менше їсти та геть перестала спати, що, безумовно, відобразилось на її зовнішньому вигляді. Чоловікові стало соромно за неї та її поведінку і він звертається за допомогою до її родини, де батько-диктатор просто силоміць намагається заштовхнути м’ясні страви до рота дочки. Такі вони жорстокі традиції азіатської культури, де ламається воля та знищується особистість.

Друга частина переповідається нам чоловіком сестри Джінг-Хай, який має до неї таємну пристрасть, що знаходиться на межі хворого та божевільного. Історія зв’язку родичів просто вражає (!!!). Після того, як Джінг-Хай покинув чоловік, вона належить сама собі та живе у своєму власному божевільно-гнітючому світі: без їжі, без одягу, без  розуму. Яскраво прописаний письменницею цей шлях до душевної та розумової хвороби.

Третя частина постає перед читачем очима сестри Джінг-Хай, яка вже відвідує її у лікарні для душевнохворих. Це історія руйнації в поєднанні з чітким усвідомленням близького кінця.

Історія вегетаріанки не просто вражає, вона приголомшує, вона заводить у заціпеніння від того, про що ми читаємо, від поведінки героїв, від суспільства, від життєвого вибору. В книзі описане насильство не лише фізичне, а й духовне, яке частіше за все ще більш руйнуюче. Азіатська культура дивує світоглядом та культурою, вона як може надихати (яскраво прописано у другій частині книги), так і повністю руйнувати твій маленький власний всесвіт.

Чи варто читати книгу?

  • Так, аби хоча б трохи доторкнутись до іншої культури, яка нам така далека.

  • Так, аби зрозуміти оцінку критиків та літературознавців.

  • Так, якщо ви прагнете познайомитись з творчістю авторки

Але є одне «ні»: ні в якому разі не читайте її, якщо відгук вас не зацікавив, адже така історія має бути прочитана лише з чітким усвідомленням того, що вам це дійсно потрібно.

 

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

 Текст писала Дар'я Яцкевич,

бібліотекар бібліотеки-філіала для юнацтва

ЦБС для дорослих м. Миколаєва

Останнє редагування Субота, 03 листопада 2018 15:30