Menu

project UBA

Крістін Генна - «Соловей»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

 

- Ви хороша людина, капітане Бек?

- Раніше думав, що хороша, мадам.

(Із діалогу В’ян з німецьким капітаном)

Чи багато ви знаєте про окупацію Франції німецьким військами під час Другої світової війни? Я до цього моменту знала лише куці відомості з підручників всесвітньої історії і тема мене особливо не цікавила. Аж до тепер. Тож, зараз я хочу вам розповісти про книгу, яка мене зачепила, яка торкнулась тоненьких фібрів моєї душі, яка змусила мене плакати. Я не надто емоційна людина, тож, можна зробити логічний висновок, що таких книг у моєму житті було ой як небагато. І ця книга Крістіан Генни «Соловей», яка у 2015 році була визнана найкращим історичним романом за версією читачів «Goodreads».

Сюжет книги заснований на реальній історії бельгійської жінки, яка була членом партизанського руху. Це історія про двох абсолютно не схожих між собою сестер, що ще в дитинстві були обділені батьківською любов’ю. В’ян працює сільською вчителькою, а її сестра Ізабель постійно проживала в притулках, звідки повсякчас тікала. ЇЇ бунтівна душа не хотіла змиритись з тим, що мати вже померла, батькові вона не потрібна, а сестра відмовилась від неї. Життя роз’єднало їх, кожна жила своїм життям: одна щаслива, інша покинута.

Але світ охопила велика і страшна війна. Коли нацисти перетнули лінію Мажино, вони вже почувалися повноправними господарями країни. Життя жителів змінилось, змінилось назавжди.

Ізабель не може змиритися з новим порядком, встановленим окупантами та вступає до лав партизанів, В’ян же із дочкою проводжає свого чоловіка на війну і молиться про його повернення.

Одна переводить збитих англійських та американських льотчиків через Піренеї, а інша живе під одним дахом з ворогом аби убезпечити дітей.

Ізабель було лише 19, коли у Францію прийшла війна. За плечима вона мала лише досвід втеч із притулків. Але вона усім своїм серцем прагнула допомогти своїй країні та мирним жителям, вона не хотіла сидіти та ховатись від нелюдів, що почуваються господарями на чужій землі, вона прагнула боротись за мир… за життя…

Її сестра була інша, налякана та зовсім не пристосована до життя. Але війна виправила і це. І кожен отримав по совісті…

Ця книга – це історія жінки, яка пережила нацистську окупацію Франції, і далі вона решту життя змушена жити з тими привидами страшних подій. Вона бачила знущання над євреями, вона бачила смерть, вона знала ганьбу та відчай, але вона жила. Жила, бо її смерть нічого не вирішила б, адже то був час, коли людські втрати не рахувались, і не було їм рахунку ніколи. Списки з померлими були надто неповні, а списки живих не складали. Ті, що загубились у тенетах війни, пропали безвісти і навіки… Такий був час.

Ця книга – це посвята всім жінкам, які воювали пліч-о-пліч з чоловіками (у будь-якій війні), це ода переможному подвигу народу, що боровся і переміг. Це історія країни в історії однієї жінки.  І її звали «Соловей».

За даним джерел історія реальної бельгійської жінки свідчить про те, що героїзм жінки це не пусті слова: Андре (Andrée de Jongh, реальна жінка, яка послужила прототипом Ізабель) і її батько рятували людей. Вона особисто вивела сотні збитих льотчиків через гірські шляхи. Вона їх врятувала.

Нереальна розповідь про ті події змушує здригатись. Важко читати. Іноді навіть хочеться зупинитись. Але, дякувати Богу, в книзі ще не так багато тих жахіть, що були насправді. Тож, враховуючи це, все ж розумієш наскільки автор береже наші нерви та душі.

Однозначно рекомендую для читання!

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

 Текст писала Дар'я Яцкевич,

бібліотекар бібліотеки-філіала для юнацтва

ЦБС для дорослих м. Миколаєва

Останнє редагування П'ятниця, 16 березня 2018 07:58