Menu

project UBA

Курт Воннегут - «Бойня номер п’ять або Дитячий хрестовий похід»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

О Боже, дай мені спокій, щоб я міг приймати
Все те, чого я не можу змінити,
Мужність,
Щоб я міг змінити те,
Що є в моїх силах,
І мудрість, щоб я завжди знав,
Де кінчається одне і починається інше.

Одного разу Біллі Пілігрим випав з часу… І тут немає місця для будь-яких «чому».

Він був звичайним змученим американським полоненим, який мимоволі став свідком жахливого бомбардування Дрездена силами тієї ж американської авіації. Ця подія не набула достатньо широкого розголосу, але в її результаті померло більше людей, аніж в Хіросімі та Нагасакі разом взятих. Отаке.

Він був викрадений істотами з планети Тральфамадор та поміщений у своєрідний зоопарк з порнозіркою задля експериментального продовження роду.  Після повернення він хотів про це розповісти усьому світу, але, звісно ж, йому ніхто не повірив.

На Тральфамадорі Біллі познайомився з зовсім іншим ставленням до життя, до різноманітних ситуацій, які його наповнюють. Усі вони – це набір миттєвостей, а кожна мить існує лише в певний момент часу. З погляду сукупності усіх інших митей, обрана мить не має визначального значення.

Завдяки здатності випадати з часу Білі подорожував власним життям, без різниці майбутнє це чи минуле. Він сприймав своє життя цілісно, відповідно не надавав значної уваги окремим миттєвостям. Він знав, що стане свідком бомбардування Дрездена, що буде проживати в інопланетному зоопарку разом з порно зіркою, що намагатиметься розповісти про Тральфамадор, а йому ніхто не повірить. Він це знав, і він це робив. І тут немає місця для будь-яких «чому».

Білі Пілігрим може здатись читачу пасивним та навіть байдужим персонажем. Він не вирізняється якимись надзвичайними діями, скоріше виступає постороннім спостерігачем. Але це не байдужість, це спокій, який дозволяє прийняти те, що не під силу змінити. Це філософія тральфамадорців, які сприймають світ та людину цілісно, як сукупність тисяч миттєвостей, що сплетені між собою.

Так саме і Курт Воннегут. В нього не було сили змінити щось у ході бомбардування Дрездена. Зате в нього була мужність, щоб написати книгу про черговий «дитячий хрестовий похід». А це, цілком ймовірно, уже внесло певні зміни у сучасність.

 

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

текст писав Сергій Мірчук,

бібліотекар,

Барська районна бібліотека для дітей,

м. Бар

Останнє редагування Середа, 30 грудня 2015 09:49