Взагалі-то ця книжка віднесена до жанру дитячої фантастики, але і для не-дітей вона буде цікавою. Це книжка-алегорія, чи то про майбутнє, чи то про минуле, чи то про теперішнє…, а може й про якусь паралельну реальність…
Читається легко і на одному подиху. Сюжет динамічний, подій багато і все відбувається швидко, але не занадто. Нудно не буде на жодній з сторінок. Принаймні, я вже й не пам’ятаю, коли так поспішала дочитати книжку до кінця, щоб дізнатися чим все закінчилося.
Отже, головна героїня, Лана, працює пікселем. З таких слів починається розповідь. Уявіть собі, як це так можна працювати пікселем? Отак зразу й не придумається, що може робити людина, яка працює пікселем. А пікселі створюють енергетичне шоу для городян. А потім ці городяни швиденько біжать додому, щоб підключитися до мережі і отримати свій енергопакет, свою дозу енергії, свою дозу життя на весь наступний день. І так щодня аж до смерті.
А смерть дуже близька, бо якщо тобі не вділять енергопакету – в тебе не залишиться життєвої енергії і ти помреш. Бо є тільки та енергія, яка щодня вливається в тебе через кабелі і дроти, а її треба заробити. Щоб заробити енергію треба працювати, але якщо допустишся помилки – тебе оштрафують і не дадуть енергопакету. Отак ти і живеш, як мобільний телефон – від однієї зарядки до другої… живеш одним днем і це не просто вислів.
Але, паралельно з синтетиками (людьми, які живляться через мережу) є Дикі, які вміють літати і живляться власною енергією, а тому вони поза законом. Яка ж влада буде терпіти людей, які абсолютно нічим від неї не залежать і нічого від неї не потребують? Скоріше навпаки, всі синтетики залежать від Диких, хоча ні одні, ні другі про це й не підозрюють.
А ще існує Завод, де всі стають щасливими, ну… так кажуть. Звичайно, що оце «щасливі» стосується не всіх, і Лана, яка знаходить в собі дику енергію (ну це ж передбачувано) будь-що хоче дізнатися правду про цей Завод. Хоча, правда не завжди приємна, а межа між добре-погано завжди така тоненька і мізерна, що деколи її взагалі не видно.
І що робити, якщо те, про що думаєш «це погано» з іншого боку виглядає як «це необхідно»? Що робити, коли ти мусиш приймати рішення хто житиме ще день, а хто помре вже сьогодні? Що робити, коли треба вибирати між смертю кількох людей заради життя тисяч? Це книжка, де не хочеш опинитися на місці головного героя, якщо чесно…
Скоріш за все, це буде книжка на один раз. Вона цікава, насамперед, сюжетом. Тому, думаю, перечитувати буде не так захоплююче, коли вже знаєш розвиток подій.
А ще, в цій книжці я не підкреслила для себе жодного слова, жодної фрази (маю я таку звичку – малювати по книжках і підкреслювати особливо смачні слова і моменти). І не тому, що мене нічого не зачепило, а тому що страшенно спішилася дочитати до кінця.
Любителям фантастики і не тільки фантастики раджу почитати, книжка має свій глибокий зміст.
Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.
Відгук надано у рамках "Читацької Спартакіади", ініційованої Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації
текст писала Юлія Слабак,
блогер,
м. Левіце, Словаччина