У творі авторка показує долю багатьох дітей байстрюків. Це і Ксеня, яка не знала, що Гена її не рідний батько, Марко, який здогадався, що його справжній батько Ярослав за кольором його чуба))) Те чому син Олесі жив без батька була винна сім’я. Діти Варварки – байстрюки через розлучення. І як не сумно, але врешті-решт байстрюки народжували байстрюків. Авторка торкнулась гріховності  - відрікання  від свого роду та ворожіння. Віта уміла передбачати долю, і використовувала свої екстрасенсорні можливості для добрих справ. Вона віднайшла вкрадену дівчинку Настуню. А от Зіна робила вроки усім хто їй не подобався, сама ж вбила свого чоловіка, підливши йому зілля. Ледь не звела з світу рідного сина, та врешті й сама загинула від своїх ворожінь. Важкі гріхи людства зображенні у творі. Прочитавши цю книгу розумієш, що важливе у цьому житті, а що лише «шилуха».

У кожного своя доля. Але всі діти мають знати правду й чесно говорити про неї, а вже тоді вирішувати чи спілкуватись з їхніми батьками.

Тема дійсно глибока, болюча… Та й взагалі твір залишив неприємний осад на душі.

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Ірина Васильчук,

бібліотекар Нетішинського професійного ліцею,

м.Нетішин