Menu

project UBA

Марія Матіос - «Солодка Даруся»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

 

Читаючи цю книгу, я постійно згадувала цитату з Біблії «в чужому оці соринку помічаєш, а у своєму колоди не бачиш» (ніби-то так).

Даруся продовжила гірку та трагічну долю своїх батьків, переживши в десятилітньому віці невимовне горе, вона відмовилася говорити, так їй було спокійніше…

Мене, у цьому романі, вразила людська підступність, безсердечність та моральна аморальність  (чомусь мені хочеться сказати саме так) сусідських буднів.  Не дивно, що Даруся обирала товариство квітів та дерев, аніж людей. Попри усе вона змогла прийняти кохання від такого ж нещасного у цім житті як і вона.

Чомусь сучасна українська література, здебільшого зосереджується на трагічних моментах розвитку української державності. Можливо, так склалося тому, що не дуже вже й насичена українська історія позитивними моментами.

Долі головних героїв змушують нас замислитись над своїм життям та над нашим ставленням до собі подібних. У суспільстві уже давно з’явилося сортування на розумних та дурних; але чи насправді це так? Можливо нам просто так зручніше?

Є такі книги від прочитання яких ти не можеш спати, «Солодка Даруся» саме така.

На мою думку, цю книгу потрібно читати та перечитувати, а також вивчати у школах. Її не потрібно боятися, як таку, що занадто трагічна. Я би сказала, що ця книга занадто повчальна та занадто «прямолінійна», вона пробирається у серце, туди де зберігаються наші гріховні думки, з єдиною метою – викорчувати їх та очистити наш розум!

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

 

текст писала Олена Горобець,

м. Київ

Останнє редагування Субота, 23 травня 2015 14:21