На початку історія сприймається як пересічний трилер – дівчині ставлять якісь дивні, але цілком «побутові», звичайні завдання, які вона чомусь має виконувати. Але не встигаєш ти зануритися і усвідомити цю нову реальність для героїні, як доля вже робить другий оберт і вона опиняється у досить незвичайному ВИШі. І інститут цей дуже мало схожий на змальований братами Стругацькими у «Понеділок починається в суботу». Тут завдання вже не такі звичайні і звичні, викладачі з непомірними і незрозумілими вимогами і все це на фоні цілковитого нерозуміння щодо того, навіщо це все… Ну а далі… А далі треба читати, що вам і раджу.
Бо насправді, сюжет як такий в цій книзі не головне, сюжет – низка гачків, за які чіпляють читача і підводять його до питань, стверджень, проблем, до РОЗУМІННЯ. І ці питання і відповіді у кожного власні. Які теми і питання зачепили особисто мене?
Тема призначення, що, я певна, є у кожної людини, але у багатьох з нас воно настільки забито соціальними умовностями, звичками і «так требами», що ми вже не здатні зрозуміти, в чому воно полягає, просто відчуваємо іноді потребу бути в іншому місці і робити щось інше. Часто ми навіть не підозрюємо, який потенціал в нас приховано. І нема жодного інституту, який би навчив нас чути самих себе і підтримав на дорозі до власного звучання
Тем шляху. Жодний рух вперед неможливий без хіба найменшого подолання. І, як правило, роблячи крок уперед, ми робимо його в нікуди і треба мати віру і сміливість, щоб зробити його з широко відкритими очима, бо це так, страшно.
Тема страху. Страх, здебільшого, суб’єктивне поняття, яке живе в наших думках і відчуттях. Страх здатен керувати нами і підштовхувати робити те, на що ми, як вважалося, не здатні. Але одночасно він здатен паралізувати. І тільки від нас залежить, як діяти.
І, найважливіша та найзахоплююча для мене тема тексту. ТЕКСТУ, як коду, тексту, як сакрального явища, тексту, як світу.
Книга написана дуже легко. Перед очима встають не речення, а готові образи, ніби в кінотеатрі, книга «випукла», складається враження, що ти можеш помацати все те, про що йде мова. Дуже яскраво і гостро сприймається контраст повсякденного життя і дива, звичайного з незвичайним: крила, що виросли під час поїздки в плацкарті, звичайнісінький гуртожиток, брудний і занедбаний, в якому відбуваються геть незвичайні речі, студентські романи, які не просто романи, а поштовх до розуміння себе…
Насправді, в «Vita Nostra» нема нічого фантастичного, окрім філігранно виписаних образів. Книга – про кожного і, одночасно ні про кого. Вона – про наше життя, про vita nostra. Життя, як шлях до себе. Життя, як віру, що перебуває з нами, коли ми робимо кроки наосліп. Життя як рух до того, щоб прозвучати. Прозвучати і перестати боятися.
Раджу всім, хто скучив за книгами, після яких хочеться дискутувати, міркувати, вчитись і рухатись вперед.
Ви вже читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі
Як долучитися до проекту, дивіться тут
Текст писала Інна Токарєва
приватний підприємець
м.Миколаєва.