Страшенно люблю сюжети, де події відбуваються в психіатричних лікарнях. І хоча головний герой - юний хлопчина - на літо приїжджає до коледжу, та дуже швидко виявляє, що гуртожиток, у якому він оселився, колись був закладом для душевно-вільних. Тож з перших днів перебування там він стає свідком дивних подій, що починають відбуватись довкола. Замість навчання, за яким сюди приїхав, герой натомість отримує дивні записки, страшні сновидіння, дивні марення, і часом не розуміє, де межа між сном і реальністю. Разом з друзями він починає поволі розплутувати клубок таємниць, якими оповита ця химерна, стара будівля з замаскованим підземним поверхом. Потрапляючи туди, він мовби опиняється в минулому, а отямившись, намагається віднайти межу між минулим і теперішнім... А ще герой виявляє, що має ім’я і прізвище головного лікаря, котрий проводив експерименти на хворих, і часом героєві здається, що це ВІН САМ пише про це звіти, наче перевтілившись у дивакуватого лікаря. Чому таку близькість має герой із головним лікарем, сподіваюсь, буде розкрито в «Поверненні до притулку».

Книжка має цікаве оформлення: приємний зеленкуватий папір, старі дивні світлини (котрі, хоч і не завжди стосуються сюжету, але додають потрібної атмосфери) і написані від руки записки.

Наостанок ще така цитата, котра мені сподобалась:

«У божевільному світі лише божевільні міркують розсудливо».

         Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Алла Рогашко
м. Рівне