Роман написаний у вигляді листів, які отримувала Джуліет від  близьких друзів та абсолютно незнайомих їй людей. Саме з листів читач дізнається про усі події, які відбулися у житті письменниці. Один такий лист вирішив її подальшу долю.

Ця книга про добропорядних людей з відкритими та чистими серцями, які не зламалися під час Другої світової війни, під час окупації. Війна навчила їх читати, точніше, обставини так склалися, і цим людям довелося читати.

Я давно уже не читала таких сучасних книг до яких би я захотіла повернутися як тільки була перегорнута остання сторінка! І я дуже рада, що до моїх рук потрапила ця книга.

Джуліет та й мешканці острова навчають нас, своїм прикладом, як потрібно жити, як потрібно НАСОЛОДЖУВАТИСЯ життям, як потрібно любити достойних та як потрібно ставитися до поганців.

Отже, хто, як і я, любить книги та книги про книги – однозначно рекомендую! Хто любить легкі жіночі романи – рекомендую! Хто любить серйозну літературу з порушеними у ній історичними питаннями – рекомендую!

Ця книга універсальна, адже у ній для кожного знайдеться те, що буде близьким саме йому.

P.S.: а от чому книга має саме таку назву ви дізнаєтесь лише прочитавши цей роман!

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

текст писала Олена Горобець