Це розповідь від першої особи, це  – історія чоловіка - одного  із представників Карпатської України, який волею долі боровся проти всіх, хто приходив завойовувати його землю, а таких було немало на початку ХХ століття; потім потрапив  в сталінські табори, де в нелюдських умовах завдяки своїй мудрості, спорідненості з природою і вірі вижив   та допоміг вижити іншим. Працював  після звільнення на далеких окраїнах  Радянського Союзу,  працював тяжко, але з усією віддачею, бачив багато всього доброго і злого та не зрадив самому собі: «Якщо матимеш вуха і очі, то про помилку і біду завжди попередить тебе щось або хтось. Тільки умій се розпізнати і не бери на сміх. Дослухайся свого серця -  і відкриється, для чого тебе покликано, в чому міра твого призначення. Може ти прислужишся одній людині, може – світові, а може – Богу».

Книга «Вічник», як і інші твори М.Дочинця, наповнена великою кількістю корисних порад і розумних підказок як гідно проживати своє життя: «Найбільшу цінність, яку я здобув за життя, се – свобода. Внутрішня свобода. Звільнення від страху, від забобону, марних клопотів, облудних пристрастей, людських обмов. Що посієш, те й пожнеш. А зерна для посіву добираємо щодня. І коли сіємо в душі своїй світлі і добрі думки -  вони проростають бажаним жнивом. Те, що хочеш мати, про те й думай. Яким хочеш себе видіти  - таким і уявляй. І матимеш, і будеш змінюватись. Бо добра думка, як смерекова смола, може затверднути коштовним каменем».

Автор, як і герой цієї книги, ділиться з читачами своїм набутим досвідом: «Наситився я за життя книгами, пересіяв через душу їх мудрість, залишивши собі на карбі хіба що дрібку – як солі, котру береш із собою в недалеку дорогу. Віщі рядки слів стоять перед очима, як рідні лиця; і маю я що повісти світу, маю що видобути зі споду душі і мушу; і прошу на се благословення, сил і снаги, щоб написане мною не мертвим саваном лягло в гробінець  пам'яти, - а живою водою на людський хосен і спожиток».

Цю книгу хочеться й далі цитувати, перечитувати і переповідати, тобто, поділитись мудрістю Мирослава Дочинця з якомога більшою кількістю людей.

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

текст писала Олена Мартюшова,

заст.директора Сумської міської ЦБС,

м.Суми