Це історія про маленьку дівчинку, її сім’ю, подруг та її найближче оточення.

Окремий абзац я виділю для Ба (бабуся Манюні – Роза Йосипівна); яка ж це колоритна жінка! Ух! У ній усе – завзятість, гонорливість, працьовитість, ХАРАКТЕР (саме так – усі букви великі!), та оте «Господибожетимій» – це словосполучення вона вигукувала у найкритичніших ситуаціях, і ці слова означали, що зараз почнеться буря, землетрус та повінь (ховайся хто може!) в образі розгніваної Ба, таке траплялося коли наприклад: Маня випригнула з другого поверху, коли Маня забила туалет тістом та засунула у злив розливний ковшик, або ж коли циганка зіпсувала Ба спеціальний натхненний настрій Ба для приготування варення.

Читаючи цю книгу я усе частіше ловила себе на думці про те, як же добре жилося дітворі без Інтернету, наскільки життя було щасливіше! Ця книга виявилася для мене ностальгічною, адже усі ми, в тій чи іншій мірі, завдавали дорослим мороки своєю поведінкою, усі ми мали Ба яка за своїх дітей голову відірве тому, хто посміє їх образити, усі ми вигадували собі розваги які зараз для нас здаються дикими або ж занадто ризикованими. Усі ми мали босоноге дитинство сповнене шаленої радості та гірких розчарувань.

Книга читається надзвичайно легко – бере у свій полон з першої сторінки і не хоче відпускати навіть тоді, коли прочитані останні сторінки.

Я тішуся з того, що є ще продовження цієї історії яке я неодмінно прочитаю і вам раджу!

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Олена Горобець,

директор бібліотеки НАСОА

м. Київ