Menu

project UBA

Наталка Доляк - “Загублений між війнами”

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

Новий роман Наталки Доляк «Загублений між війнами» здобув в 2015 році відзнаку «Вибір видавців» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Це книга про велику людину – талановитого українського прозаїка і поета першої половини ХХ століття, мужнього воїна англо-бурської війни, члена Української Центральної Ради, діяча УНР - Юрія Будяка (Покоса). Йому довелось мандрувати Францією, Італією, Туреччиною, Сингапуром. Він воював в молоді роки в Південній Африці на боці повсталих бурів, де втратив найбільше кохання свого життя, а під час військових сутичок врятував самого Вінстона Черчілля, за що був нагороджений поїздкою до Великої Британії та навчанням в Оксфорді.

Він міг залишитись жити в спокійній Великій Британії чи близькій йому Південній Африці, але в переломні і складні часи повернувся в рідну Україну. Цьому сміливому і патріотичному чоловіку на прізвисько Укр довелося побувати матросом і чабаном, воїном і вчителем, громадським діячем і політв’язнем. Головний герой роману «Загублений між війнами» - Людина – Титан, на долю якого випало жити в складний історичний період і бути учасником великих історичних подій. Він пройшов Першу світову, революцію і сталінські табори та відчув жорстокість Другої світової…

Наталка Доляк намагається через життя однієї людини – свого головного героя передати всі катаклізми першої половини ХХ століття і не тільки в Україні, а й у світі. Автор співставляє історичні події і велич людини, яка проживає ці події. Це своєрідний натяк на сьогоднішні переломні моменти в історії України: Майдан, АТО… Не багатьом випадає гідно їх пережити… Особливо вражають в романі «Загублений між війнами» реалістичні описи життя сталінського КАРЛАГу, в яких ламали і фізично нищили мільйони найбільш свідомих і сміливих політкаторжан: «Не всі мирились із обставинами, які, мов у залізних тисках, знерухоміли їхню активність, але не могли дістатись душі. Були, звичайно такі, що вважали: головне, аби дали попоїсти, а все інше не має вже значення. Та й ті, що так думали, не ставили на собі хрест, плекали надію на звільнення, на відновлення славного імені. Щоб не втратити остаточно людської подоби, боролись у першу чергу із собою, із власними внутрішніми сумнівами та пересторогами. Молили Бога послати сил, аби не зламатись, не схилити безвольно коліно перед абсолютним злом, не лягти під нього, як дешева шльондра під вбивцю своїх дітей». Юрій Покос один з небагатьох, хто з гідністю пройшов всі випробування, не втративши самого себе і відданості своїй Україні.

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

текст писав Олена Мартюшова,

заступник директора

Сумської місьокї ЦБС,

м. Суми

Останнє редагування Субота, 31 жовтня 2015 21:07