"...більшість людей хороші, коли їх зрозумієш..."

Книжка дуже швидко і легко читалася, приємний переклад, сюжет цікавий, а діалоги між героями захоплюють своєю щирістю та безпосередністю.

Забігаючи наперед, скажу, що, напевно, це єдина книжка в моєму читацькому житті, де немає конкретно визначеного головного героя. Там всі герої головні і, водночас, ніхто з них. Книжка взагалі-то про те, як важливо залишатися Людиною і діяти так, як відчуваєш за правильне і необхідне, навіть в тих ситуаціях, коли обставини і суспільство вважає зовсім інакше, про те, як важливо бути чесним перед самим собою.

В центрі подій, так би сказати, двоє дітей - брат та молодша сестра, Джем і Джин. Розповідь ведеться від імені Джин, з її дитячим ще сприйняттям світу і подій, з її дитячою наївністю і розумінням речей. І, напевно, Джин варто вважати головною героїнею в цій книжці, але, як на мене, вона тут більше оповідач, аніж головна героїня. Їх батько Аттікус - адвокат, береться захищати негра, якого звинувачують у зґвалтуванні білої дівчини, бо вважає його невинним, хоч і розуміє, що справу виграти буде важко.

"...справжня мужність — це коли ти знаєш наперед, що не переможеш, а все одно борешся, борешся до кінця. Рідко перемагаєш, а все-таки часом перемагаєш..."

Батько дівчини озлоблюється на Аттікуса та обіцяє помститися, але ніхто й не очікував, що в такий підлий спосіб.

Джин, яку прозивають Всевидьком, дуже щиро розповідає про події, пов’язані з цим судом, а ще дуже багато про свої пригоди разом з братом та сусідським хлопцем Ділом, який приїздить у їхнє містечко на літо, про школу і як їй там нецікаво, про свої стосунки з братом, про те, як вони з Джемом та Ділом намагаються виманити на вулицю і подивитися на свого сусіда Страхолюда Редлі, який весь час сидить дома і якого в "живу", здається ніхто не бачив, і ще про багато інших дитячих важливих справ.

"...коли дитина щось питає, ради бога, поясни їй. Не треба викручуватися. Діти це діти, вони швидше, ніж дорослі, помічають, коли ми починаємо ухилятися, це їх тільки збиває з пантелику..."

Дуже-предуже кльово описано стосунки між батьком та його дітьми і між братом та сестрою.

"...розумієш, дівчинко, це не образа, коли тебе називають словом, яке комусь здається образливим. Це тільки свідчить, яка жалюгідна душа у людини, що так каже..."

Одним словом - кльовезна книжка і я просто не знаю, як умудрилася її пропустити в шкільні часи. Точно знаю, що ще не раз захочу її перечитати і обов'язково хочу, щоб в майбутньому її почитали мої діти.  Вона така домашня і затишна, якась така дуже-дуже родинна, світла і просто добра. Я не знаю як ще можна описати враження від неї. Просто ще скажу, що згадуючи про неї, я завжди посміхаюся.

"...для того, щоб жити по совісті з іншими людьми, я повинен жити в злагоді з власною совістю. Діяти по совісті не завжди означає погоджуватися з думкою більшості..."

Так що дуже сильно раджу до читання.

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 Текст писала Юлія Слабак,

блогер,

м.Левіце, Словаччина