Жан Одинак закрив лавандову кімнату, навіки поселивши там Манон, їх спільні ночі разом, спільне життя, мрії, переживання, любов. Він закрив усе, залишивши собі лише книги. Він ховався серед кіпи друкованих аркушів, вигаданих історій, морив себе тугою та самотністю, напевно, таким чином він наказував себе за те, що не міг втримати поруч із собою своє кохання… свою Манон. Та одного дня усе змінюється, у нього з’являється нова сусідка Катрін, яку вишвирнув на вулицю чоловік… І, якби не було у автора письменницького таланту, ця історія могла б бути геть про інше, і, швидше за усе, я би її навіть не читала, але роман абсолютно непередбачуваний.

Втомившись від такого саморуйнування, Одинак залишає усе, що в нього було, він бере з собою лише котів – Кафку і Ліндгрен, свою баржу з книгами  «Літературна аптека», а також  до нього «чіпляється» молодий автор у пошуках музи…  ось такою компанією вони вирушають у подорож… у пошуках чогось загубленого та втраченого.

У книзі ви знайдете притулок і для власних переживань. Вона вас заспокоїть, надихне, дасть легеням свіжого повітря. Вона навчить вас відчувати танець, смакувати їжу,  лікувати душу читанням. Жан Одинак своїм прикладом надихне вас на подвиги над собою і своїми внутрішніми переживаннями. Ця книга вирве вас із щоденної круговерті, заморозить навколо усе, щоб ви могли спокійно поринути в її світ та піддатися її чарам, милозвучним реченням, правильно підібраним словам.

Для мене було неймовірною насолодою, поринути у світ книг, танго, їжі, вина та кохання…  Автор сплела їх між собою, та з їх допомогою  вирвала із лап безсенсовості головного героя.

Це книга про те, як потрібно продовжувати жити після фатального зламу, це книга про те, як захотіти знову жити та віднайти в собі сили, пройшовши через смуток, бездіяльність, гнів та істерику.

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Олена Горобець,

директор бібліотеки НАСОА

м. Київ