Читання збурило багато емоцій. Відразу хочу сказати, що стиль і мова письма авторки – чудова. Хоч іноді й видавались зайвими надмірна кількість не завжди цікавих і потрібних діалогів. Добре описані сни, особливо сподобалось сновидіння-марення героїні під час хвороби: алегоричне, химерне, котре місцями нагадувало сцени з фільму славнозвісного Стенлі Кубріка «З широко заплющеними очима», коли герой втрапив у дивний дім, де відбувались дивні ритуали.

Мені навіть здається, що якби не оті хвалебні оди-захоплення книжкою, і я не на гарячу голову вхопилась би за неї, вона читалась би спокійніше і легше. Я би її, можливо, сприйняла би дуже навіть добре. І думаю, що таки повернусь до неї через кілька літ. Перечитаю ще раз.

Отож, трошки інших емоцій від книжки. Страшенно дратувала поведінка героїні. Нелогічна, незрозуміла, непояснима. Зустріти чоловіка, переспати з ним кілька разів, і коли він її відшив – упасти в страшну депресію, залежність, навіть манію, при тому захворіти і дві третини книги мордуватися. Так, страждання описані бездоганно! Але часом вони мені здавались аж надто перебільшеними. Бо за короткий час їхніх стосунків хіба можна було впасти в таку хворобливу залежність від чоловіка? Хоча, ми, жінки, так зазвичай і поводимось: нелогічно, непояснимо і незрозуміло. Тож дивуватись, мабуть, і не треба. Потім, коли страждання поволі вспокоїлись, поведінка героїні була не менш нелогічною, але менше з тим.

Все. Піду читати «Камінь посеред саду» Лиса: кажуть, дуже депресивна, невдала і погана книжка. І де тут логіка, скажіть мені? Такі вже ми жінки, нелогічні))  

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Алла Рогашко
м. Рівне