Я абсолютно нічого не розумію в тому, якими повинні бути вірші за своєю структурою та  римуванням, але я точно знаю те, що якщо на душі стає солодко та трішечки сумно – то це прекрасні вірші…

«Ти – образ, незбагненний для людини.

В тобі є посмішки зваблива мить тепла.

Я зрозуміти намагаюся щогодини,

Де ти до мого серця ще жила?»

Читаючи ці вірші, я себе досить дивно почувала – мені було важко повірити, що такі проникливі, глибокі, ніжні рядки може писати чоловік XXI століття!

«Для мене ти не просто сенс життя,

Не просто подих вітру життєдайний,

Ти гріх, що не врятує й каяття,

Ти надпис на душі моїй сакральний…»

Отож, усім хто хоче поринути у світ чоловічого романтизму та проникливої чуттєвості – рекомендую!   

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Олена Горобець