Menu

project UBA

Патриція Хайсміт - «Незнайомці в потягу»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

 

«Ідеальний злочин». Який він? Вдало спланована інсценізація або ж творча імпровізація? А питання ідеального вбивства піднімалось у багатьох детективах. Мабуть, нормальна людина не буде замислюватись над питанням про те, як краще когось вбити, якщо ж вона, звичайно, не суддя, юрист, поліцейський  або вбивця. Хоча вбивця вже апріорі не може бути нормальною людиною. А може…

А чи ви погодитесь із думкою, що будь-яка людина здатна на вбивство? В силу тих чи інших обставин хтось, хто, здавалось, не здатен на подібний вчинок, все ж може відібрати життя…Для когось це ідеальний варіант відчути себе всемогутнім, для когось – спосіб урізноманітнити своє життя. Детектив Патриції Хайсміт – це історія життя, яке змінила одна єдина зустріч. Ніколи не розмовляйте з незнайомцями, особливо у потягу, адже там ви не можете сховатись від надокучливого типа, що мріє поділитись із кимось зловіщим планом. Архітектор Гай їхав у справах владнати питання з розлученням. Випадковим попутником може стати будь-хто, в цьому наш герой, безперечно, впевнився. До нього підсів молодик, трохи сп’янілий чи то від життя з його різноманіттям ідей, чи то від випитого алкоголю. Розмова зав’язалась непомітно, хоча надокучливість незнайомця одразу почала набридати Гаю. Коли людина знаходиться в стані алкогольного сп’яніння, все сказане нею, сприймається якось сміховинно, несерйозно. Однак, не варто переоцінювати в даному випадку роль алкоголю, адже частіше сказане в такому стані,  виявляється правдою. Чи не  так? Ентоні Бруно не приховував своє ім’я, як і свої думки. Він зробив Гаю пропозицію, від якої той не зміг би відмовитись, навіть якби й хотів. Тепер вони, дві такі різні особистості, пов’язані страшною таємницею…ідеальним злочином.

Сюжет детективу незвичний, цікавий, захопливий, але однієї миті він стає таким надокучливим, нудним, стандартним. Початок настільки захопив, що я навіть не здогадувалась, що можу бути настільки розчарована у розв’язці. Ось, що буває, коли переоцінюєш книгу. Можливо, я маю достатньо високі вимоги до подібного жанру, однак хотілося б ще трохи трешу, таємничості, довершеності. Я навіть замислилась над власною розв’язкою книги.

Що ж я вам скажу після написаного мною? Вважаю, якщо ж вже знаменитий Альфред Хічкок взявся за зйомки фільму за даною книгою у 1950 році, то вона дійсно варта уваги. Завдяки цьому фактові я й взялась до прочитання книги. А читати її чи ні, вирішувати вам!

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

 Текст писала Дар'я Яцкевич,

бібліотекар бібліотеки-філіала для юнацтва

ЦБС для дорослих м. Миколаєва

Останнє редагування Неділя, 22 січня 2017 15:38