«Я вдягла найкращу сукню з тих, що були у кімнаті… Червоний шовк із занадто відвертим вирізом на спині, неначе здійснюється твоя найпотаємніша мрія бути жаданою… Ця сукня приголомшує и розбурхує уяву чоловіків. На макіяж витратила мало не п’ять годин поспіль, аби бути найкращою серед найкращих. Волосся прибране у легкий вузол – чарівне поєднання романтичної зачіски зі справжнім поглядом левиці. В голові безліч думок, але жодної суттєвої. Сьогодні я буду крокувати на червоній доріжці, і нехай увесь світ почекає, адже це найбільша подія року – Канський кінофестиваль»…
Тим, хто ще не встиг ознайомитись з подіями, що описані в черговій книзі Пауло Коельйо, я дещо в саркастичній формі спробувала передати свої відчуття, думки, що не покидали мене аж до закінчення книги. Відомий бразильський письменник, чиї романи перекладені 112 мовами світу, цього разу дещо здивував мене за тематикою розповіді і манерою викладу (хоча, визнаю, я не фанатка його творчості).
Але давайте все ж перенесемось до подій того самого Канського фестивалю, де цього разу зібрались не лише кіномитці й актори, а й більша частина модельного бізнесу, що значно збільшує вагомість самого заходу. Така подія може абсолютно нічого не важити в житті звичайної людини, чий робочий графік складає 10 годин, а зарплатні вистачає лише на сплату комунальних послуг, але в житті «Суперкласу» ця подія - найголовніша подія року. Це змога похизуватись всім, що ти вже маєш: гроші, влада, визнання, сила…Хоча, як стверджує у книзі сам Коельйо, гроші не варті нічого, якщо в тебе не має могутності. Мета приїзду гостей на таку масштабну подію різна, але фільми тут абсолютно нікого не цікавлять. Людей взагалі важко задовольнити повністю: ті, у кого всього мало, хочуть більшого, ті, у кого забагато, хочуть ще більше. А коли отримують те «ще більше», прагнуть бути щасливими, задовольнившись малим… «Чарівна» людська природа!
«Він входить, направляється до бару і замовляє ананасовий сік, тому що за кольором він гармонує з інтер'єром.»
Тож, Канський кінофестиваль став ареною для розгортання складних життєвих ситуацій (принаймні так може здатись більшості читачів роману). Більшість гостей досягли стільки в житті, що просто втратили мету і не знають чого можна прагнути ще, маючи в житті абсолютно все. Є частина, що їх можна назвати «неоперене пташеня», що лише мріють про визнання та успіх, мріють заробити гроші та мати все те, що має «Суперклас». А є середній прошарок, який ще, можливо, і не здійснив свою велику мрію, але вже так стомився від життя… Але всі ці категорії об’єднує одне – ціна успіху та влади, яку вони повинні заплатити. Хто це зрозумів, той вже досяг в житті всього (така вона гірка перемога). Це наче ти Фауст, що продав свою душу Мефістофелю. Суворо, але життєво.
«Синдром популярності. Це коли люди забувають, хто вони такі, і починають вірити тому, що про них говорять.»
Життя гламурної знаті – провідний мотив твору. Але не варто недооцінювати філософську складову творчості автора, тут вона у більшій мірі яскраво виражена. Цей роман привертає увагу вже своєю назвою: така собі квінтесенція безмежної влади та приреченості. Солодкий смак з гірким післявідчуттям.
Роман на три долі. Але на безліч сюжетних ліній, що переплітаються протягом усієї розповіді. Роман, сповнений думок автора, що вже давно стали афоризмами (така собі «загальноприйнята оцінка життя»). І, найголовніше, я б охарактеризувала творіння автора, як детективний трилер з елементами гламуру (тут нехай і залишиться інтрига).
Для поціновувачів творчості Пауло Коельйо, для любителів гламуру, для тих, хто не задоволений власним життям, для тих, хто абсолютно задоволений життям, для бідних і для багатих, для мрійників і для циніків, для критиків, для любителів, для закоханих, для тих, кого розлюбили…
Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!
Як долучитися до проекту, дивіться тут
Текст писала Дар'я Яцкевич,
бібліотекар бібліотеки-філіала для юнацтва
ЦБС для дорослих м. Миколаєва