А ще – дуже люблю старі світлини. А ця книжка ними наповнена дощенту. Більше того, всі ці старовинні світлини з такими собі «лінчівськими» персонажами, котрі автор запозичив із особистих архівів колекціонерів, що збирали їх по антикварних крамницях, блошиних ринках і різних розпродажах, - слугували автору тлом для сюжету.

Він, наче намистинки, нанизував їх на сюжетну нитку, наповнюючи не менш химерним текстом. Дуже вже класна книжка, цікавезна і, певна річ, химерна. Важко було відірватися, коли те було необхідним. 

А за оформлення – велике пошанування видавництву. Приємно було тримати в руках, приємно гортати і зрештою читати. Так би мовити, «все в одному». На черзі – продовження книжки – «Місто порожніх», вже поглипує з моєї полиці черговою химерною світлиною на обкладинці. 

Так, мало не забула: з нетерпінням чекаю на екранізацію. Впевнена, це буде класний фільм. Тім Бартон не повинен «підкачати».

         Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Алла Рогашко
м. Рівне