Через пару років цей вже не маловідомий автор випускає іншу книгу, в якій головному герою так само не щастить і якому доводиться бути тією ж абсолютною меншістю. Але справа тут вже не у вампірах, а в радіації. Під її шкідливим впливом герой починає поступово та постійно зменшуватись. І якщо спочатку це викликає лише певні психологічні незручності, то в кінці кінців перетворюється на справжню боротьбу за виживання.

Колись один старий переміг велетенську рибу, але при цьому не отримав жодних дивідендів, оскільки рибу по дорозі з’їли акули. Але в океані залишалось ще чимало інших риб, з якими можна було б продовжувати умовну боротьбу.

Пізніше одна людина впродовж трьох років самотужки протистояла вампірам. І впродовж трьох років зберігала людський спосіб життя, зберігала стійкість не здатись на волю більшості.

Ще пізніше одна людина виживала у мікросвіті. Боролася із величезним павуком, підкорювала стрімкі вершини звичайного садового стільця. І при цьому залишалася людиною.

До чого це все? Коли хочеться дізнатись про приклади людської стійкості та волі, можна почитати Хемінгуея. Але краще взяти до рук творіння Матесона. Тут все в десятки та сотні разів потужніше та чіткіше. І обставини тут фантастично складні та неможливі. Але люди виходять з них та залишаються собою. Напевно, саме тому і називаються людьми.  

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Відгук надано у рамках "Читацької Спартакіади", ініційованої Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації

текст писав Сергій Мірчук,

бібліотекар,

Барська районна бібліотека для дітей,

м. Бар