У другій книзі, уже такий нам знайомий Корморан Страйк береться, за абсолютно безнадійні пошуки горе-письменника. Чому безнадійні? Тому що це вже далеко не вперше письменник отак після чергової сварки бере та зникає на декілька днів! Але чому його дружина цього разу вирішила звернутися до послуг приватного детектива? Та до чого тут неопублікована книга?

Признаюся я Вам: під час читання книги я нудьгувала, цей детектив аж ніяк не ввійшов до мого списку «книг від яких не можна відірватися», сюжет настільки затягнутий, що я вже було подумала, що узагалі ніякого вбивства не має, і що на останніх сторінках автор наді мною просто посміється!

Я Вас потішу: вбивство все ж таки відбулося, але,  сам факт убивства детектив не спасло!

Прочитавши дві книги Джоан Роулінг (чи то вже Роберта Гелбрейта), яких зв’язує між собою головний герой, я мала змогу порівняти ці два видання, так от: головний герой – Корморан Страйк і його помічниця  - Робін, мене не розчарували (навпаки, все сталося так як я і гадала), у книзі «Шовкопряд» вбивство виявилося цікавішим ніж у «Поклику зозулі», але перша  книга все-таки була більш динамічніша.

Напевно, цієї динамічності мені й не вистачило! Знаєте, перші 100-150 сторінок (читала електронну версії книги, тому у сторінках можуть бути неточності) історії мені були схожі на зіпсовану  касетну плівку, яку автор все ж таки примусила видавити якісь звуки через програвач! То було ніби розкачування застряглого у багнюці автомобіля, який все ж поїхав!

Попри усі мої суб’єктивні зауваження, сюжетна лінія виявилась цікавою, чітко і гармонійно виведеною, але все ж таки для прочитання цього детективу (а саме для тих 100-150 перших сторінок) потрібно знайти у собі колосальне терпіння!

      Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Відгук надано у рамках "Читацької Спартакіади", ініційованої Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації

текст писала Горобець Олена,

м. Києв