Так чи інакше, на яхті Лора раптово стає свідком, як вона гадає, вбивства. Але крім неї більше ніхто нічого не бачив, навіть більше того – після інциденту з яхти не пропала жодна людина. Що це було? Вбивство без жертви? Гра уяви Лори, яка не дуже обережна з алкоголем? Хитро закручений злочин? Лорі, звичайно, ніхто не вірить, але довести, що вона права, для неї вкрай важливо – не тільки, щоб знайти та покарати винного, а впевнитися в тому, що вона сама не з’їхала з глузду.

В «Дівчині з каюти №10» читач потрапляє у два замкнених простора одночасно. Перше – коло пасажирів яхти, один з яких, скоріше за все, злочинець. І друге – роздуми Лори, яка опинилася фактично наодинці зі страшною таємницею. Особисто мені сподобалося, що героїня – не супер жінка, а звичайна людина, яка боїться, має проблеми в особистому житті,  вживає заспокійливі засоби, не найуспішніша в своїй роботі, коротше кажучи, пересічна особа. Це одночасно і плюс, і мінус. Плюс в тому, що історія і сама героїня видаються дуже живими. А мінус, що ти починаєш занадто співчувати героїні, або іноді вона тебе дратує, і вже неможна насолоджуватися детективом, як з серії «в багатому маєтку лорда вбив дворецький, сільські мешканці обговорюють».

Детективна складова на висоті, хоча мені в кінці не вистачило фінальної крапки – ні, там зрозуміло, хто злочинець, але враження таке, що авторка хотіла скоріше покінчити з книгою, то, як на мене, кінцівка трохи змазана.

Але в цілому – гідна книга для любителів психологічних детективів, що відбуваються у замкненому просторі.

 Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Інна Токарєва
м. Миколаїв