Menu

project UBA

Софія Андрухович - “Фелікс Австрія”

 

"Читачі рекомендують..."

 

«…я знаю, люди можуть таке казати.

Люди завжди вигадують і кажуть найгірше,

завше  міряють по собі…»

На цю книжку я давно заглядалася і навіть пам’ятаю ту купу схвальних відгуків на неї, як тільки ця книженція появилася в продажу. Вона одразу ж стала бестселером та принесла її авторці кілька нагород.

Але, особисто для мене, Фелікс Австрія це книжка-загадка, яку я так і не розгадала та до кінця так і не зрозуміла…

Перша половина книжки читалася якось дуже довго і нудно, майже через силу – я все намагалася зрозуміти про що вона і хто головні герої і коли з ними почнеться хоч щось відбуватися… Це як коли на столі є занадто багато закусок перед головною стравою – їх подають і подають, і все пробуєш і пробуєш і думаєш, коли ж, нарешті, принесуть основну страву, а то ще трохи і вже й їсти не захочеться…

Але я таки домордувала ту першу половину книжки, а от з другої половини, коли появляться ще один персонаж – стає значно цікавіше. Далі книжку вже не мордувала, а читала “взахльоб” і коли дочитала останнє речення, перегорнула сторінку, а там… – НІЧОГО – я аж якось не повірила, перевіряла, чи часом не пропустила ще сторіночки… Якось дуже неочікувано книжка закінчилася на найцікавішому місці. Це, коли ти думаєш, що там ще з кілька десяток сторінок, щоб можна було завершити всі розпочаті сюжетні події, а тут раз – і кінець.

Так от, фінал авторка залишила дуже відкритим – читач може собі “напродовжувати” ой як ще багато. Але я такий читач, який не любить в кінці книжки придумувати альтернативне завершення історії чи вгадувати, як ця історія могла би закінчитися…. Тому мене це трохи збило з пантелику.

Але, попри все – книжка чудова: тут дуже смачна мова, часами приходилося гуглити значення того чи іншого слова, але це скоріше плюс ніж мінус; дуже гарно відтворене місто Станіславів, він же – Івано-Франківськ, за часів перебування під австрійською владою: вулички, будиночки, люди, одяг, їжа… о та, тут дуже багато і дуже смачно говориться про їжу – конкретні назви страв, а деколи навіть і про те, як їх готувати:) Є навіть ціле святкове меню, придумане для святкування дня народження.

«До прилавка не так просто підступитися: весь простір заставлено мішками з кавою, цукром, кардамоном, цикорієм, мушкателевою ґалкою, гвоздикою, стручками ванілі, тютюном і какао, повітря тут, як тліючий пух – набивається в рот і в ніс, не дає вдихнути, щипає очі. Вже від самого запаху стає так весело, ніби випила міцної чорної кави або келих шампана на голодний шлунок»

Особисто я після цього уривку чухала ніс і пішла робити собі каву ;))))
І ще тут такі гарні закручені порівняння, емоції, відчуття… ммм, це мені найбільше сподобалося. От вчитайтеся! –

«…я знаю, люди можуть таке казати. Люди завжди вигадують і кажуть найгірше, завше міряють по собі. Ніхто не повірить, що мені не треба жодного хлопа. Ніхто не повірить, бо неможливо сказати словами про цвітіння мого світу, про сяйво і чистоту, про те, як відкриті серця торкаються одне одного, мов беззахисні слимаки, сирими слинявими боками…»

В житті не додумалася б порівняти закохані серця з слимаками, але ж як влучно))))
Головні герої – я таки не наважуся назвати, хто тут головний, а хто не дуже, але всі вони «живі» – гарно розкриті, прописані, легко візуалізуються. Мені навіть міміка їхня уявлялася під час читання)))

Сюжет. З сюжетом трохи складніше – я от не можу поки що сказати, про що ця книжка, яка тут головна історія і про кого вона. От є три центральні фігури: Аделя, її чоловік Петро і їх прислуга Стефа, яка й оповідає всю цю історію. В Аделі і Стефи дуже дивні стосунки – вони росли і виховувалися батьком Аделі разом, як сестри, але Стефа робить все в домі, готує їсти і дбає про Аделю та її чоловіка мало не як про власних дітей, повністю нехтуючи при цьому власними потребами.

«Це життя таке крихке. Випаровується, як вода випарувалася із цієї грудки сухої землі. Ось повіяв вітер – і вона розсипалася на порох. Так і це тіло, …, розсиплеться і зникне безслідно. І де ж тоді подінусь я – пушка духу, яка в середині?»

А потім в житті цієї трійці з’являється ще один член сім’ї – Фелікс. Хоча, яка його роль в цій книжці – я так і не зрозуміла повністю, але завдяки йому деякі таємні обставини стають відомі не тільки тим, хто їх приховував. А далі за сюжетом все вже дуже-дуже стрімко діється;)

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення унашій групі!

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 Текст писала Юлія Слабак,

блогер,

м. Левіце, Словаччина

Останнє редагування Середа, 01 червня 2016 22:27