Menu

project UBA

Умберто Еко - «Таємниче полум'я цариці Лоани»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

Прочитавши цю книгу, я чомусь одразу згадав одну попсову фразу: «Ми – те, що ми їмо». Якщо розширювати значення, дієслово «їсти» можна віднести не лише до харчів, а й до різних продуктів культури: книг, фільмів та іншого.

Ось і герой роману Еко, здається, все життя тільки й те робив, що «харчувався» книгами. Ще й професію відповідну вибрав – букініст. Та в 60 років з Ямбо (так звати героя) трапляється інсульт, який майже позбавляє його пам’яті.  Пам’яті особистої – він не впізнає рідних, не пам’ятає власне ім’я, не орієнтується у власній біографії. Зате, як жорстока іронія, залишається паперова пам’ять – Ямбо з легкістю цитує безліч книг, які були прочитані впродовж життя. А ось те, як і коли він їх читав, пам’ять відповіді не дає.

Щоб повернути особисті спогади, герой вирушає у місце, де провів дитинство. Старий маєток на горищі зберігає усі речі, якими колись користувався малий Ямбо. І ось сторінка за сторінкою, книга за книгою він знайомиться сам з собою, вдруге проходить один і той же шлях. Він знайомиться, але все ж не згадує. Напевно тому, що за усіма цими книгами не стояло потужних емоцій, які могли б пробудити пам’ять зі сплячки. Та й взагалі, чи під силу книгам відроджувати спогади?

Пошуки героєм «себе» водночас знайомлять читача не тільки з героєм, а з культурним пластом цілого покоління італійців напередодні та в часи Другої Світової. Які газети тоді виходили, які комікси друкувались, які фільми демонструвались в кінотеатрах. Цей перелік можна ще довго продовжувати. Відповідно, якщо скласти стосовно певної людини список її прослуханого/побаченого/прочитаного, то можна вже й певні висновки про саму людину зробити. «Скажи мені, які ти книги читаєш (яку музику слухаєш, які фільми переглядаєш), і я скажу, хто ти».

Є книги/фільми/музичні композиції, які не залишають жодного сліду в нашому житті. А є такі, що зачіплюють за живе, змінюють погляди, залишаються в пам’яті. Тоді ці твори стають продовженням нас самих. Не скажу, що «Таємниче полум’я цариці Лоани» можна віднести до таких, але на роздуми книга реально підштовхує.  

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

текст писав Сергій Мірчук,

бібліотекар,

Барська районна бібліотека для дітей,

м. Бар

Останнє редагування Середа, 23 вересня 2015 19:57