Більшість тих, кого я питала про цю книгу, казали щось на кшталт «розгорнув її ввечері, а останню сторінку перегорнув вже зранку – не сила було відірватися. Надзвичайно цікаво, захоплююче, насичено». Але я читала її дуже довго. І не тому, що не погоджуюся з попередніми рецензентами. Я читала її довго, саме тому, що це надзвичайно цікаво, захоплююче і насичено. Книга просто переповнена подіями, емоціями і інформацією, а інформацією, як відомо, можна отруїтися. Тому я дозувала то читання немов гомеопатію, по краплях, намагаючись не отруїтися і сприйняти більшість з викладеного.
Чому так? Мушу визнати, не дивлячись на те, що вчилася я добре, і завжди цікавилися історією, я НІЧОГО не знала про Холодний Яр. Нічого. Чи то через плутанину у навчальних планах у 90-ті, чи ще через щось, вже неважливо. Адже тепер я знаю і я приголомшена. У моїй (і, підозрюю, не тільки в моїй) свідомості, серцем національної боротьби завжди була Західна Україна. Але Холодний Яр – то аж геть не захід, то центр.
Більше того, мене вразили масштаби, тривалість і організованість цього руху у 20-ті роки ХХ століття. Саме тому я боялася отруїтися, бо у мене голова йшла обертом.
Але якщо вам пощастило знати історію рідної країни краще за мене, то і тоді ви знайдете в цій книзі багато цікавого. Як я вже казала – вона надзвичайно насичена подіями, сюжет розвивається дуже стрімко, що відповідає тому часу і обставинам, коли в той самий день на тебе могла спіткати шалена перемога, зустріч з коханням всього твого життя, зрада, велика дружба і смерть, а сонце, між тим, ще не погасило останній вечірній промінь.
Краще не намагатися підігнати «Залишенця» у якійсь рамки (Історичний роман? Пригодницький? Науково-популярний твір?) – будь-які визначення будуть затісними для цієї книги. Бо там переплітаються легенди, художні вимисли з суворою історичною правдою, яка дивиться на нас не з майстерно закручених сюжетних ліній, а з першоджерел – архівних наказів, доповідей, листів.
Через цю невизначеність жанру, кожен знайде там щось своє. Любителі пригод отримають надзвичайне задоволення від перебігу подій, ті, що цікавляться історією знайдуть там матеріали для роздумів, романтичні натурам сподобається читати про квіти кохання, що розкриваються на тлі перемог і поразок.
Але особисто мене найбільше вразили паралелі з сучасністю. Вони настільки неприховані, здається, змінилися тільки декорації. Люди, їх характери, особливості менталітету, переваги, вади, помилки і перемоги – ТІ САМІ. Вражаюча схожість. І саме тому я б рекомендувала читати «Чорного ворона». Не через пригоди та подвиги, а через можливість відновити історичну пам’ять, краще усвідомити самих себе, щоб вийти, зрештою з замкненого кола, яким Україна блукає вже не 40 років, а кілька століть. Адже блукає ним, зрештою, не Україна, а кожен з нас.
І, незважаючи на те, що «Злишенець» дійсно з першої сторінки затягує в шалений вир, так що, книжку просто хочеться проковтнути, я б радила читати її дуже уважно, смакуючи кожне слово і розмірковуючи над кожним поворотом подій. Воно того варте. Варте заради нас самих. І тоді вам не вистачить одного дня, щоб обдумати все, про що там йдеться і не вистачить однієї сторінки, щоб написати відгук на цю книгу.
Ви вже читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі
Як долучитися до проекту, дивіться тут
Текст писала Інна Токарєва
приватний підприємець
м.Миколаєв.