Menu

project UBA

Віра Марущак - “Соборна вулиця” (збірка)

 

Не "Бібліотекарі рекомендують..."

 

Роздуми над прозою Віри Марущак

Кому з творчих людей невідоме почуття: душа просить висловитись, серце вже нотує глибоке натхнення, але слова ніяк не знаходиш.

Ось так і зараз, коли читаю в Миколаївському літературно-художньому журналі «Соборна вулиця» (за № 1-2 нинішнього року) оповідання Віри Марущак, бо ж маю нести особливу відповідальність за кожне слово, за кожну оцінку, мовлену про славного автора і його оповідання.

Важко дошукатися правильних слів з простої причини. Описані події в оповіданнях Віри Марущак, як на мою думку, мають два нетотожних виміри. Один вимір — того часу, коли розуміння письменниці, яка жила і описує в своїїх творах час минувщини, можливо й тотолітарної доби, а другий  вимір наш, сьогоднішній, що його породила сучасна демократія, повне право на свободу, цілковиту розкутість думки. І якщо можливо суміщати два погляди, то я прагну шукати таких слів, котрі були б чесними і водночас давали б право трактувати автора як художника, котрий також ані на йоту не відступився від свого закону чеснот.

Чому такий задовгий мій вступ до розмови про оповідання Віри Марущак? Він, власне, потрібний, мабуть, з простої причини. Не приховуймо від себе гіркої правди: сьогодні література стала на грань останнього випробу, її підведено до межі, за якою для неї буття може перейти у небуття. Дуже хочеться, щоб молодий, сучасний читач ці коротенькі, але щирі у своїй правдивості оповіданя, забув бодай на кілька годин, чи вечорів про нав'язливий телевізор, про бізнес, мафію, клопоти дня, олігархічні владні вивихи.

Що цим хочу сказати? Може слід нагадати читачеві, що є літературні цінності невмирущі, святі, як душа самого народу. І серед них — оповідання Віри Марущак.

У підсумку – прозаїк Віра Марущак виконала поставлене перед собою завдання. Можна сміливо сказати, що дебют на сторінках журналу  вдався, у чому й хочеться поздоровити автора і сказати, що з нетерпінням і цікавістю будемо чекати нових творів, які святяться добром, любов’ю до людини.

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

 

текст писав Леонід КУЛІЧЕНКО,

член Національної спілки журналістів України.

Останнє редагування Четвер, 30 липня 2015 10:47