Маска – геть не така. Чесно, я не знаю, чи існував у реальності головний герой цього твору, але у мене склалося цілковите враження, що існував. І справа не лише у точній вказівці дат, імен, місцин, а в тих самих дрібничках побуту та соціальних характерів, що були притаманні тому часу – кінець XVIII-початок XIX сторіччя. Після прочитання залишається враження, що ти скоріше, ознайомився з докладним дослідженням, викладеним у легкій, захоплюючий формі, аніж з пригодницьким романом, і то, як на мене, дуже цінно.
Ще одна відмінність від класичних пригодницьких романів-фельєтонів – відсутність абсолютно позитивних і абсолютно негативних героїв. Володимир Лис, попри те, що той штамп аж проситься, відмовляє головному герою у масці Зорро або Робін Гуда. Він – не благородний розбійник, його неможливо виправдати, але й не співчувати йому теж неможливо.
Окремо мені хочеться звернути увагу на те, як автор описує самоусвідомлення українців, як нації того часу – воно майже безпомічне, витравлене, але все ж таки, живе. І ще окрема подяка за акцент на звичці можновладців змінювати історичну реальність і минула за власним бажанням – через знищення архівів, заборону видання книг-спогадів, та і просто фізичне знищення незручних людей. Ні, не лякайтеся, книга зрештою, не про це. Як я і казала – то легка література, яку я б залюбки порадила підліткам, що нудяться, читаючи Дюма, або ж взагалі не брали в руки творів того, на їх погляд, «мастодонта».
В Масці – жива, сучасна (наскільки це дозволяє описувана історична епоха) – мова. Розповідь, насичена подіями, сприймається дуже легко, але не проходе повз – є про що подумати і що згадати потім. І мені особисто дуже приємно, що українська література збагатилася ще одним прикладом пригодницького історичного роману такого рівня.
Ви вже читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі
Як долучитися до проекту, дивіться тут
Текст писала Інна Токарєва
приватний підприємець
м.Миколаєв.