Menu

project UBA

Володимир Лис - “Століття Якова”

 

"Читачі рекомендують..."

Я довго підходила до цієї книги, але очікування було того варте. «Століття Якова» я б порівняла з килимом, де на фоні крупних, іноді навіть дуже яскравих, таких, що ріжуть око, взорів, тчеться орнамент життя звичайнісінької і, водночас, такої незвичайної людини.

Століття Якова починається на Поліссі на початку минулого століття і триває до сьогодення. Очима Якова ми бачимо Україну спочатку польську, потім радянську, відчуваємо вибухи війни, зрад, горя. Але, як на мене, основне в цій книзі як раз не горе-зрада, а кохання і любов до життя пронесене крізь всі роки. Як сказав один з героїв книги:

Кляте життя. Але й таке, що мусово за нього триматися. (…) Щоб не було, а триматися тре’. І грати на чим пупало.

В книзі нема жодних ідеальних «мальованих» образів, ми бачимо людей зі своїми вадами, перевагами, гарячим чи трусливим серцем: чоловіка з доброю вдачею, здатного на жахливі вчинки;  колишню шльондру, що практично однією силою духа рятує від знищення цілісіньке село; чоловіка, що, не дивлячись на зраду, продовжував кохати жінку все життя; дівчину, що виходила заміж відверто люблячи іншого, але зрештою закохану у свого чоловіка настільки, що не вірить в його смерть і так далі.

Перед нами постають образи звичайного життя, адже у ньому немає місця чорному та білому, натомість – розмаїття барв та орнаментів килиму, що бачаться по-різному, залежно від того, з якого боку на той килим дивитися.

Мені до душі, що світло на килим падає саме так, щоб освітити всю тоненьку в’язь, практично не помітну на глобальному тлі історії, але, зрештою, саме ця в’язь і творить історію. Життя-цікавіше за будь-яке кіно чи спектакль. Переплетіння його взорів, спочатку нам незрозумілі потім замикаються у повний орнамент, і медальйон, що дівчина колись подарувала своєму першому захопленню, зрештою рятує життя її чоловікові – справжньому коханню її життя.

Нічого не відбувається просто так, особливо ніколи не буває «зазря» кохання. Саме кохання і тільки воно здатне захистити чи пом’якшати удар, якого завдають глиби історії, що рухаються, керовані вищою логікою, бездушно та невідворотно.

При всій своїй глибині і епохальності, цей роман - не величезний талмуд, адже сповідь іде ніби нарисами, які формуються у кінцеву картину вже у наших думках.

Але не раджу розпочинати читання на ніч, бо ви не зможете заснути, поки не перегорнете останню сторінку, а потім не будете спати, переживаючи і обдумуючи події та почуття, які відкрилися вам з тих сторінок.

«Століття Якова» – не історичний роман у повному сенсі цього слова. Але він западає в душу як історія не просто людини, а саме як історія народу, народу який пережив так багато, що,здається, такого не буває, тим більше за такий короткий проміжок.

Але так буває.

Ви вже читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 Текст писала Інна Токарєва

приватний підприємець

м.Миколаєв.

Останнє редагування П'ятниця, 02 грудня 2016 07:46