Я вважаю, що дитинство є у тих дітей, які живуть у селі. А що? Природа, є де пограти і чимось зайнятись. Іноді, я їм навіть частково заздрю (але життя у місті також непогане).

Чи ви читали книгу Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки»? Ні? Та ви ж півжиття втратили!

Якщо ви ніколи не були, а тим паче не жили у селі, то прочитавши цю книгу, вам дуже швидко захочеться туди переїхати. Можливо, ви зустрінете там пару хлопців-розбишак, які обов’язково знайдуть собі на душу пригоди. Та й які! Усе село, та й пара сусідніх знатиме, що наробили ті хлопці! Ваше село прославиться як мінімум на весь район!

Але є одне застереження при читанні книги: простота. Щоб прочитати і правильно зрозуміти суть історії, треба бути дуже простою людиною. Розуміти, що щастя є у найдрібніших речах.

Але, як би там не було, усі ми – діти. Навіть дорослі – не такі вже й дорослі. І це зовсім не соромно. Адже, дитинство – найщасливіша, найбезтурботніша пора у житті людини.

      Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Тетяна Момот

читач бібліотеки-філіалу для юнацтва

ЦБС для дорослих м. Миколаєва