Menu

project UBA

Яна Дубинянська – «Три дні у Сиренополі»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

Книжка Яни Дубинянської мені до рук потрапила досить таки дивним чином. Університетська колега-викладачка принесла і сказала, що згадувала мене під час читання цієї книжки, а тепер принесла, щоб я її почитала. Це дійсно дивно, коли тебе асоціюють з чимось, особливо із книгою, особливо із такою книгою… Звісно, що після таких слів я не могла не взяти її до рук і не почати читання у той же день!

Вона чарівна. Вона дивна. Вона у певній мірі фантасмагорична. Вона у чомусь химерна. Коротенькі, повні життя оповідання розбурхають уяву, лишають слід, про них ще певний час думаєш та сперечаєшся із авторкою. Вони не відпускають.

11 оповідань, як я вже казала, досить коротеньких - але від того не менш яскравих, реальних, чарівних, шалених…

11 світів, що дивним чином уміщаються у кількох сторінках. Вони реальними постають перед уявою, їх відчуваєш, у їх справжності не сумніваєшся. Я ловила себе на думці, що треба піти пошукати на карті, де саме знаходиться Сиренополь або Невеленг. Вони наче й фентезійні, а наче й ні...

11 образів (насправді більше, та беремо головних). Переважно жінки, такі різні: талановиті, розумні, сильні, стримані, слабкі, хворі, дурні - справжні, такі яких легко (чи не так вже й легко?) зустріти поруч кожного дня.

Вишукана стилістика. Саме читаючи такі твори, розумієш, яка вона гарна наша мова! (Так, це штамп, але я неодмінно хотіла це відмітити) Співуча й красива, чарівна!

Але, безумовно, найбільш шикарними у цій збірці, у кожному з 11 оповідань є кінцівки! То взагалі щось неперевершене! Кожного разу я намагалася вгадати, до чого ж веде авторка, якою буде кінцівка і з 11 оповідань лише двічі це мені вдалося! Саме з приводу кінцівок я весь час сперечалася із авторкою. Вони неодмінно дивували мене. Здавалися алогічними чи химерними, якими іноді трапляються сни, що лишають довгий слід у твоїй пам'яті.

До кожного оповідання на початку є зображення. Вони є неодмінною частиною сприйняття оповідання. Тож, певним відкриттям для мене стало те, що на обкладинці й до першого оповідання - зображено авторку. Моя уява створила певну теорію щодо доцільності подібного кроку, але не стану викладати її тут. Лишу свої думки при собі. Можу додати лише: “Бібліотекарі рекомендують…”

 

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

 Текст писала Юлія Чепурко, 

провідний бібліотекар бібліотеки ЧДУ ім. Петра Могили,

м. Миколаєва

Останнє редагування П'ятниця, 11 вересня 2015 18:37