Вона чарівна. Вона дивна. Вона у певній мірі фантасмагорична. Вона у чомусь химерна. Коротенькі, повні життя оповідання розбурхають уяву, лишають слід, про них ще певний час думаєш та сперечаєшся із авторкою. Вони не відпускають.
11 оповідань, як я вже казала, досить коротеньких - але від того не менш яскравих, реальних, чарівних, шалених…
11 світів, що дивним чином уміщаються у кількох сторінках. Вони реальними постають перед уявою, їх відчуваєш, у їх справжності не сумніваєшся. Я ловила себе на думці, що треба піти пошукати на карті, де саме знаходиться Сиренополь або Невеленг. Вони наче й фентезійні, а наче й ні...
11 образів (насправді більше, та беремо головних). Переважно жінки, такі різні: талановиті, розумні, сильні, стримані, слабкі, хворі, дурні - справжні, такі яких легко (чи не так вже й легко?) зустріти поруч кожного дня.
Вишукана стилістика. Саме читаючи такі твори, розумієш, яка вона гарна наша мова! (Так, це штамп, але я неодмінно хотіла це відмітити) Співуча й красива, чарівна!
Але, безумовно, найбільш шикарними у цій збірці, у кожному з 11 оповідань є кінцівки! То взагалі щось неперевершене! Кожного разу я намагалася вгадати, до чого ж веде авторка, якою буде кінцівка і з 11 оповідань лише двічі це мені вдалося! Саме з приводу кінцівок я весь час сперечалася із авторкою. Вони неодмінно дивували мене. Здавалися алогічними чи химерними, якими іноді трапляються сни, що лишають довгий слід у твоїй пам'яті.
До кожного оповідання на початку є зображення. Вони є неодмінною частиною сприйняття оповідання. Тож, певним відкриттям для мене стало те, що на обкладинці й до першого оповідання - зображено авторку. Моя уява створила певну теорію щодо доцільності подібного кроку, але не стану викладати її тут. Лишу свої думки при собі. Можу додати лише: “Бібліотекарі рекомендують…”
Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!
Як долучитися до проекту, дивіться тут
Текст писала Юлія Чепурко,
провідний бібліотекар бібліотеки ЧДУ ім. Петра Могили,
м. Миколаєва