У ході розмови виявилось, що пані Осінь - подруга молодої харківської авторки Юлії Ілюхи, яка готує до друку свою першу збірку і їй би хотілося дізнатися, як організувати книжкову презентацію. Налаштована скептично, я попросила почитати книгу і отримала чорновий варіант.

На моє здивування, книга пані Ілюхи «Неболови» - збірка новел- захопила мене миттєво. Їі герої – звичайні люди: бабця, яка дуже любить свого кота, дівчина у метро, діти – сироти, жінка, дочка якої працює за кордоном, колишня акторка - доброволець тощо.

Чогось такого свого – простого, проникливого, реалістичного, - я не бачила давно. Книга була прочитана за пару годин. Читала, й, звичайно, ревіла, ревіла, ревіла над кожним оповіданням.  Інтуїтивно життєві замальовки пані Юлії, волонтера й громадської активістки, схожі на прозу Сергія Осоки («Нічні купання у серпні»): герої – звичайні люди, опис побуту, яскраві художні деталі, ліризм і виражений ритм прози, але це моє, дуже суб'єктивне враження, яке не претендує на літературознавчий коментар.

Новели письменниці різні за тематикою, проте в них вгадується відмінний художній стиль, який буде вдосконалюватись від збірки до збірки, якщо пані Юлія вирішить писати й далі.

Трохи вибивається із загальної картини оповідання «Гордячка», яке на мою думку, є дещо слабшим (для Юлії), оскільки тяжіє до соцреалізму, сентименталізму, грішить наслідуванням манери оповіді класиків, деякими штампами, типу ідеальної героїні – трудівниці, голови колгоспу – негідника, який, попри все, хоче отримати гордячку і потім мститься. Але, попри недоліки, оповідання написане якісно.

Оповідання «Неболови», образи якого є лейтмотивом збірки, підкорює стрункістю, небесною блакиттю, справжністю. Про що воно, не скажу, бо не отримаєте «свого шматочка неба» під час читання.

Словом, в українській літературі з'явився ще один яскравий, перспективний автор, який, сподіваюсь, захоплюватиме нас ще не раз кожною новою книгою.

    Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Крамарєва Юлія,

завідуюча відділом соціокультурної діяльності

Полтавської обласної наукової універсальної бібліотеки

ім. І.П. Котляревського.