Так от, про саму книжку: книжка не просто про кохання, а про Кохання – справжнє і таке сильне, що закохані душі, не маючи змоги бути разом в одному житті, все таки знаходяться в іншому.

Це, якщо так зовсім коротко про книжку, але такий от, здавалося б, простенький сюжет авторці вдалося досить цікаво обставити подіями, героями, львівськими вуличками і кав’ярнями, а ще добавити трохи містичних моментів, що дуже файно влилося в загальну розповідь...

Книжка інтригує, бо ніби і догадуєшся, що ж там буде далі, але оте «далі» настає так неочікувано і раптово, що моє читацьке «я» аж підскакувало від тих несподіванок.
А ще книжка створює якийсь такий особливий романтично-замріяний настрій, дає якусь таку впевненість і надію на те, що все буде добре. Це як прочитати про якусь реальну історію Кохання чужих тобі людей і щиро за них потішитися… Таку книжку хочеться читати в дощову погоду і закутавши ноги в теплий плед (і не я одна про це подумала), і щоб збоку обов’язково стояло горнятко кави, а в ногах мурчав кіт.

Єдине, що мені було «не таке», то це якесь відчуття незавершеності, хоча сюжетна лінія цілком розкрита, але… от чомусь деякі додаткові моменти авторка розказала не до кінця. От хоча б «чорна жінка» зі снів, яка конче мусила знати, котра година… Я так і не зрозуміла, хто вона, чого сниться героям і чи таки вона дізналася ту годину? Яке взагалі її призначення і роль в книжці?

Ну і може особисто мені хотілося би, щоб в книжці про головних героїв було трошки більше і детальніше написано, але то вже таке... то мій вибагливий читацький смак захотів більшого.

Якщо в цілому, то книжка однозначно варта уваги, цікаво читати та й емоції хороші викликає - я таке читання люблю.

П.с.: хто ще читав – діліться враженнями, і, може, ви зрозуміли роль «чорної жінки», то розкажіть мені.

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

 Текст писала Юлія Слабак,

блогер,

м.Левіце, Словаччина