Читати Не можна Пропустити
Загальновизнаний факт, що книги корисні для людини. Але буває забагато знань, що доволі дивно звучить у час інформаційної революції. Беззаперечним залишається факт: книга для одного читача – яскравий, хвилюючий, захопливий приклад літературного твору, для іншого вона може виявитись жорстоким, неоднозначним та в деякій мірі просто знущальним прикладом літературного твору. В чому ж полягає такий неоднозначний підхід до літератури? Тут варто поговорити про психологічний аспект питання та розглянути різноманітність підходів у сприйнятті світу. Вважаючи цю статтю абсолютно літературною, зупинятись на цих складних питаннях ми поки що не будемо.
Отже, заборона на книги існувала з моменту їх появи, і, здійснюючи короткий екскурс книжковою полицею, сповнену різноманіттям літературних цікавинок, ви обов’язково знайдете книги, які з тієї чи іншої причини підлягали цензурі.
Вже в епоху Античності цензура мала абсолютну владу. Пізніше були прийняті дещо дивні закони та накази стосовно книг, що в нашому сучасному суспільстві розглядатимуться як божевільні (це в кращому випадку). Ось наприклад, імператор Китаю Шихуанді віддав наказ спалити всі книги на захист імперії від філософії та поезії, залишивши при цьому лише сільськогосподарську та медичну літературу. Страшні часи Середньовічча ознаменувались в історії цензури всесвітньовідомим «Індексом заборонених книг» (ХVI століття). До речі, в тому ж страшному ХVI столітті такий собі папа Пій V видав Congrecatio Indicis, що затверджував список літературних творів дозволених для читання католиками. Ну і підводні камені антилітературного закону: непослух жорстоко карався спалюванням цих забороннених книг та їх авторів (якщо ті ще були живі).
І таких випадків в історії безліч. На щастя вже в епоху Просвітництва почали поширюватись ідеї свободи слова та друку, і поширювали їх не хто інший, як філософи. Що ж ми маємо на сьогодні? Цензурні обмеження є навіть в найбільш ліберальних країнах, адже вони спрямовані на обмеження закликів до насилля, для контролю вікового порогу користувачів матеріалів сексуального характеру. Що ж стосується України? Згідно зі статею 15 Конституції України, цензура заборонена! Ось так!
Але зараз хочу розповісти вам доволі цікаві факти про книги, що в той чи інший час в різних країнах підлягали забороні. Цікавим є вже той факт, що сьогодні ці книги очолюють списки найкращих зразків літератури та популярних маст-рідів.
Улюблена книга мільйонів дітлахів і дорослих з усього світу «Аліса в країні Див» була заборонена в Китаї в 1931 році та ще й з такої причини, що просто хочеться посміхатись. Виявилось, керівник провінції Хуань встановив правило, згідно з яким тваринам було заборонено користуватись людською мовою, а тим, хто насмілиться урівняти людину та тварину, загрожувала смерть.
А де я можу знайти кого-небудь нормального?
– Ніде, – відповів Кіт, – нормальних не буває. Адже всі такі різні і несхожі. І це, по-моєму, нормально.
Заборона цієї книги абсолютно не вважається дивною, враховуючи обставини. Роман Еріха Марія Ремарка «На західному фронті без змін» розглядався як антивоєнний твір. А важлива деталь полягає в тому, що критикували його саме в Німеччині, де в 1933-1945 роках і заборонили.
Війна знищила в нас все
А ось роман американського письменника Брета Істона Елліса «Американський психопат» був заборонений через сцени насилля , адже більшу частину книги складають описи злочинів психопата Патріка Бейтмена. Не досить приємна література, чесно кажучи. Так ось саме з цієї причини роман був заборонений в австралійському штаті Квінсленд (дивно, що лише в одному штаті). Він був упакований та запечатаний з приміткою «R18» (категорія обмеження, що застосовується Австралійським управлінням з класифікації фільмів та літератури). На іншій частині Австралії та Нової Зеландії продаж цієї книги був значно обмежений, як і в Німеччині.
Чи стане світ безпечнішим і добрішим, якщо порубати Луїса на шматочки? Мій світ, можливо, і стане краще, тоді чому б і ні?
Багато говорити про книгу Джорджа Орвелла «Колгосп тварин» та її заборону в Радянському Союзі не будемо, адже всі ми чудово зрозуміли цю алегоричну розповідь про корупцію. А ось той факт, що книга була заборонена в Об’єднаних Арабських Еміратах в 2002 році для нас буде цікавим. Влада розгледіла протиріччя ісламським цінностям в свинках, що розмовляють.
Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших
Вже давно зрозуміло, що є книги, які піднімають настрій, які розвивають, змушують мріяти, а є книги, що викликають депресію, при чому у всіх. Такі книги переважно містять факти та описи трагічних історій з життя окремих людей та цілих країн. Однією з таких книг є «Щоденник дівчинки» Анни Франк. Ця книга – реальний щоденник єврейської дівчинки-підлітка, яка разом з родиною ховалась від нацистів під час Другої світової війни. Вона померла в концентраційному таборі, а її щоденник був опублікований посмертно. Вважаючи його занадто депресивним, уряд штату Алабама США заборонив його для читання підлітками.
Я дійшла до того, що мені було все одно, живу я чи вмираю. Земля так і буде обертатися без мене, я нічого не можу зробити, щоб якось вплинути на події.
За іронією долі роман про заборону книг у фантастичному суспільстві, що веде споживчий образ життя, був заборонений в ряді випадків. І, як ви вже здогадались, мова піде про роман-антиутопію Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом». В багатьох шкільних округах США він був під забороною через застосування слова «проклятий», а також через «проблематичність» тем (цензура, репресія та релігія – це лише частина з них).
Врешті-решт, ми живемо у вік, коли люди вже не представляють цінності. Людина в наш час - наче паперова серветка: її виривають, викидають, беруть нову, виривають, кидають...Люди не мають свого обличчя.
Подальша інформація викличе жах у поціновувачів Гаррі Поттера! Улюблена серія книг про фантастичний світ Хогвартса зіткнулася з протистоянням з боку батьків та шкільних рад США. Зображення смерті, зла та ненависті, а також підтримка віри в чари – ось деякі з причин протесту.
Саме невідомість нас лякає, якщо говорити про смерть і темряву, більше нічого.
Гаррі Поттер і напівкровний Принц
Девід Лоуренс та його знаменитий своєю скандальністю роман «Коханець леді Чаттерлі»
був під забороною у Великобританії більш ніж 30 років. Здавалося, ну і що тут такого, коли мова йде про коханців та порушення шлюбних обітниць? Але для норовливих та принципових англійців така тема виявилась не до душі. А роман про романтичні стосунки заміжньої леді зі світського суспільства зі своїм єгерем з дещо відвертими сексуальними сценами. Надали права на публікацію лише в 1968 році після судового процесу (зважте, це не просто якась усна заборона шкільними радами).
Він поклав свою руку їй на плече, і вона м'яко і ніжно почала опускатися по вигину її спини, наосліп, невизначеним рухом, до вигину її стегон.
І як нам не згадати визначний твір про історію жінки-книгомана, жінки, що втратила відчуття реальності через книги. Роман Гюстава Флобера «Мадам Боварі» визнаний одним з величніших романів. Але тим не менш, одразу після публікації в 1858 році роман звинуватили в приниженні моралі, адже в основі сюжету лежать численні любовні зв’язки заміжньої жінки. А сам автор та видавці постали перед судом за аморальність (принаймні їх не спалили на вогнищі), але пізніше все ж виправдали.
Вона повторила про себе: У мене є коханець! У мене є коханець! І ця думка надавала їй приємне тремтіння, як ніби вона входила в другу стадію статевої зрілості.
Ну хто не знає про роман Володимира Набокова «Лоліта»? Це роман-історія, роман-скандал, роман-насолода. Воістину цікаве питання: як у викладача зарубіжної літератури могла виникнути ідея подібного сюжету. Хто не в курсі, сюжет будується на основі стосунків чоловіка середнього віку та 13-річної «німфетки» (під стосунками я маю на увазі романтичні стосунки чоловік-жінка). Після виходу у 1955 році цей роман одразу ж заборонили у Великобританії, Франції, Бельгії, Аргентині та ряді інших країн. До речі, жодне видавництво не хотіло братись за публікацію роману, але все ж опублікований він був у паризькому видавництві, що спеціалізувалось на випуску еротичної літератури.
Лоліта, світло мого життя, вогонь моєї пристрасті. Мій гріх, моя душа.
Від дещо еротичного змісту перейдемо до літератури більш серйозної. Вільям Голдінг написав досить незвичний та захоплюючий роман-алегорію, роман-метафору, в якому порушені всі найстрашніші гріхи людства. «Володар мух» - це книга про стрімке падіння цивілізованості школярів, які опинились на безлюдному острові. Надзвичайна історія, хочу вам сказати, але психологічно важка. Ну і як результат, саме через богохульство та сцени насилля книга була заборонена в США.
У відчаї Ральф молився, щоб звір обрав малюків.
Ще більш серйозно! Мільйони екземплярів пресловутої біографії Адольфа Гітлера «Моя боротьба» були продані під час фашистського режиму. Але пізніше її заборонили на «знак поваги жертв Голокосту». Зараз її тираж суворо контролюється, але критики стверджують, що книгу потрібно дозволити, аби позбавити її сили, яку вона може містити. До речі, писав Гітлер книгу у в'язниці баварського міста, до якої його запроторили 1 квітня 1924 року. Першу частину твору він надиктував своїм помічникам Емілеві Морісу та Рудольфові Гессу. Наступну ж написав після грудня 1924 року.
На ділі євреї не можуть представляти собою релігійної громади хоча б тому, що їм для цього не вистачає необхідного ідеалізму, а тим самим не вистачає віри в будь-яке загробне життя.
І таких книг було безліч. Найдивніше те, що факт заборони тієї чи іншої книги – це своєрідний поштовх до її читання вже й тому, що виникає звичайна людська цікавість. Який же смачний той заборонений плід! Ну а для тих, кому цікава інформація про інші книги, наголошую, що на вас чекає продовження статті.
А чи є книги, які б з радістю заборонили ви? Звичайно ж є, тому пишіть у коментарях чому і з якої причини книги можуть підлягати забороні.
Дар’я Яцкевич
Провідний бібліотекар бібліотеки-філіалу для юнацтва
ЦБС для дорослих м. Миколаєва