PART 2: Читати Не можна Пропустити: поінформований – значить озброєний

Для тих, кому все ж цікава тема заборони книг, наступна інформація буде доречна. В першій частині статті ви мали змогу дізнатись за які «гріхи» підлягали забороні ті чи інші книги. Насправді, список такої літератури невимовно великий, тому розповідатиму лише про найпопулярніші книги та їх заборонені сюжети.

І почати хочеться зі світового роману, на написання якого Джером Девід Селінджер витратив купу часу (майже десять років). «Над прірвою в житі» - історія підлітка-антигероя Холдена Колфілда, який вирушив у подорож Америкою, щоб пізнати себе. Здавалося б, що тут такого? Але ж ні, історія таки викликала критику в 60-70-ті роки через вульгарність мови, наявність сексуальних сцен та речей, що стосуються моральних питань. А тепер увага: сьогодні ця книга входить до шкільної програми зарубіжної літератури! Чим не парадоксальна ситуація, адже книга і надалі містить усе те, через що її забороняли не лише підліткам, а й дорослим.

Мені здається, що, можливо, Я найбільший сексуальний маніяк, якого ви коли-небудь бачили.

Наступна книжкова заборона не менш цікава, адже йдеться про відомий роман Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна». Написаний аж у 1884 році, роман широко відомий як один з найкращих американських романів. Проте забороні від підлягав через расистські стереотипи. Справа в тому, що слово «негр» або «нігер» (що звучить дуже образливо по відношенню до чорношкірого населення) згадується у творі 242 рази. Для тих, хто обізнаний з історією штатів, ця деталь може стати вирішальною у формуванні власного книжкового враження. Отож, ця, здавалося б, невеличка деталь змусила впливових людей у літературних колах охарактеризувати його як «гротескний приклад расизму». У ХХІ столітті навколо роману досі тривають суперечки.

П'ятнадцять хвилин я налаштовувався, щоб піти і помиритися з негром; але я зробив це і ніколи потім не шкодував.

А книга Гаррієт Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома» буде цікава для нас ще й тому, що входить до списку додаткового читання з зарубіжної літератури у 6-ому класі. Роман давно вважається одним з найкращих зразків літератури, що спрямована проти рабства. Але, виданий в 1852 році, цей роман зустрів обурення. Один з письменників півдня країни оголосив книгу «крайньою брехнею», а сама письменниця отримувала листи з погрозами. Навіть після Громадянської війни і скасування рабства книга викликала суперечки через расистське зображення афроамериканського населення.

Ми не володіємо вашими законами. Нам не належить ваша країна. Ми тут, під божими небесами, такі ж вільні, як і ви. І завдяки всемогутньому Богу, який створив нас, ми будемо боротися за нашу свободу, поки не помремо.

Тема узаконеного расизму подається у книзі Гарпер Лі «Убити пересмішника», за що, в принципі, вона і підлягала забороні. Дія роману відбувається в штаті Алабама в 1930 році. Сюжет книги складає історія про те, як білий адвокат захищає чорношкірого чоловіка, обвинуваченого в зґвалтуванні.

Вона була білою, і вона спокушала темношкірого. Вона робила щось таке, про що в нашому суспільстві не можна говорити: вона цілувала чорного чоловіка. Не похилого дядька, а сильного молодого темношкірого чоловіка.

Про секрети казок знає чи не кожен дорослий, адже саме на них будувалось усе наше літературне дитинство, наше перше знайомство з книжечкою. Що взагалі можна говорити, якщо в дитинстві ніхто з нас навіть не звернув увагу на те, як так сталось, що вовк зжер бабусю та Червону шапочку і чому про це так спокійно розповідають дітям? Вірите чи ні, але казки також були під забороною (хоча варто все ж розглянути питання щодо їх подальшої участі в житті кожної дитини). У 1812 році були видані «Збори казок братів Грімм», куди увійшли «Рапунцель», «Румпельштільцхен», «Гензель і Гретель». Але вже через кілька років ці казки викликали купу протестів через сексизм, насильство та наявність огидних покарань для злочинців. Якщо вас зацікавила тема, вчитайтесь у казку, певна, що знайдете там те, чого раніше навіть не помічали. І це ми повинні читати дітям? Можна подискутувати.

Вовк сказав:« Ти ж знаєш, люба, що маленькій дівчинці небезпечно гуляти в лісі одній.

Як ми вже могли переконатись, не всі дитячі книги є дійсно корисними для дітлахів. Ну хто не знайомий з творчістю англійського письменника норвезького походження Роальдом Далем? Його «Чарлі і шоколадна фабрика» та «Матильда» вельми популярні серед читачів бібліотек. Але зараз мова піде про іншу книгу Даля «Відьми». В чому ж справа? Чим заважає ця дитяча книга? Цю страшну розповідь забороняли як в школах США, так і в бібліотеках через велику кількість відьом та «знецінення життя дітей». Феміністки ж виступили проти цієї книги через негативне зображення жінок у ній (начебто всі жінки-відьми). Цікава тема для роздумів, чи не так?

Звичайно, я не кажу, що ваша вчителька насправді відьма. Все, про що я говорю, що вона може бути нею.

А ось Лаймен Френк Баум у своїй книзі «Чарівник Країни Оз» також багато розповідав про чари (що занадто, то не здраво, як то кажуть). І з 1900 року його легендарна казка про пугало, підступну відьму та інших фантастичних героїв піддавалась суворій критиці. Її також забороняли в американських школах та бібліотеках через благодійне чаклунство, що зображувалось в ній. Чи не дивна причина для заборони книги?

Тотошко, у мене таке відчуття, що ми вже не в Канзасі.

А Ден Браун не полишає релігійної тематики. Остання його книга «Походження» продовжує тему релігії та релігійних споруд. Але мова піде про відомий усім «Код да Вінчі», яка набула широкого розголосу. Виданий у 2003 році, роман одразу ж заборонили у Лівані за припущення начебто у Христа був статевий зв'язок з Марією Магдалиною, у якої потім народилась дитина. Після численних скарг про нанесення образи християнству, власникам книжкових магазинів було наказано вилучити всі примірники цієї книги з полиць. Подібних антихристиянських прикладів у книзі безліч. Автор подає власне бачення історії, за що його книги постійно підлягають критиці.

Практично все, що наші батьки вчили нас про Христа, є брехнею.

А ось улюблена молоддю книга Стефані Майєр «Сутінки» потрапила в категорію заборонених книг в бібліотеках і школах США через доволі пікантну тему. Для тих, хто не читав книги, не буде новиною її тематика, адже, мабуть, не існує людини, яка б не дивилась фільм. Отож, мова йде про любовні стосунки між неповнолітньою дівчиною та вампіром. Не важко здогадатись, що через сексуальні сцени ця книга підлягала забороні. Є ще одна причина – «невідповідність» релігійним віруванням. Книга, безумовно, розглядалась як недоречна для читання, але ж фільм при цьому займав передові позиції в рейтингах глядачів. Чи існує у світі справедливість?

Кров кипіла під моєю шкірою, запікалася на моїх губах. Дихання у мене перехопило. Мої пальці вплелися в його волосся, і ми злилися в одне ціле. Мої губи розімкнулися, коли я вдихнула його п'янкий аромат.

Серйозні книги з серйозними проблемами у них підлягали забороні. Все можна було пояснити, аргументуючи при цьому цензурними термінами. Але як охарактеризувати заборону пригодницької книги Еніда Блайтона «Чудова п'ятірка»? Важко повірити, але веселі розіграші Діка і його компанії були заборонені через «посередність» та «відсутність літературної цінності». Ось так!

Можна бути схожою на хлопчика, вести себе, як хлопчик, але ти все одно дівчинка. І подобається тобі це чи ні, про дівчаток повинні піклуватися.

Історія літератури має безліч таких прикладів. Приємно, що зараз ми не маємо змоги бачити як сотні, тисячі книг спалюють на вогнищі. Адже, у нацистській Німеччині багато книг вважалися небезпечними і були публічно спалені. Зараз у нас є чудова можливість подискутувати та навести свої аргументи на захист тієї чи іншої книги. Але, в будь якому випадку, світ повинен пам’ятати, що книги – це надбання людства, і якщо забороні систематично підлягатимуть сотні або тисячі книг через примхи або двозначність суджень, то настане день коли просто не залишиться нічого. До яких сфер життя тоді добереться заборона?

Дар’я Яцкевич
Провідний бібліотекар бібліотеки-філіалу для юнацтва
ЦБС для дорослих м. Миколаєва