Menu

project UBA

Борис Гуменюк - "Вірші з війни"

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

Хтось колись у філологічному задзеркаллі

Казав, що білий вірш - це розмір для гурманів,

Що тільки великі і недосяжні

Пишуть білі вірші, літають над буденністю,

В якій панують дієслівні рими.

«Цей вірш починався як білий.

Як мій батальйонний побратим позивний «Білий».

(Б.Гуменюк «Вірші з війни»)

Коли читаєш ці вірші,

Хоча, ні, не вірші, а життя,

Бо вірші - це набір слів, а тут

Доля і воля,

Так ось, коли читаєш цю «Повість пекельних днів»,

Не думаєш про довершеність форми,

Поетичні правила і особливості,

Коли перекладаєш її

Навіть не виникає потреба зазирати до словника,

Бо кожне слово, просте і зрозуміле,

Встаючи з паперу, проникає в душу,

Укорінюється в серці, виливається слізьми і болем

 

«Поступово мій білий вірш міняється на лиці

Рядки беруться чорним від люті

Від образи наливаються кров’ю

Вірш стає мокрим і солоним

Як кінці хустки згорьованої матері»

(Б.Гуменюк «Вірші з війни»)

Ти дивишся на людину у камуфляжі,

Яка є не зовсім такою, як ти собі її уявляла,

Багато вищою і більшою,

З на диво добрими очима,

Оголеною перед Богом і людьми душею,

Він слухає свої вірші і гірко плаче,

Бо забув у машині клятий телефон,

А може зараз йому дзвонять з батальйону,

І (не приведи Господи) повідомляють,

Що когось вже серед нас нема.

Ти, його фейсбучний поціновувач,

Перебираєш в руках аркуші з перекладами, наче вервицю,

У якій кожна намистина

То спогад, кадр відчуття,

Запах, смак і колір війни.

Це сторінки чи навіть розділ у новітній історії світу

«Поки дійшли до кінця

Мій білий вірш

Повністю став червоно-чорним

Поверх горя

Запеклася кров»

(Б.Гуменюк «Вірші з війни»)

У кожній літері кожного його вірша живе любов,

Вона виливається між рядками

Та напивається нею,

І вже не може жити

Без вітру, степу, сонця, пшениці

І землі.

«А сьогодні ми ще копаємо землю

Цю дорогу українську землю

Цю солодку ласкаву землю

Пишемо гуртом саперними лопатками

На її тілі

Останній вірш української літератури

Ще живі».

(Б.Гуменюк «Вірші з війни»)

 

Читали поезії автора? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

 Текст писала Білута Наталія

бібліотекар ЦМБ ім. Лесі Українки

М.Львова

Останнє редагування Понеділок, 30 березня 2015 17:47