Роман «Риб’ячі діти» відзначений «Коронацією слова-2014» в номінації «Вибір видавців». Вперше він був презентований на Львівському форумі книговидавців. Книга гідна уваги, особливо тих, хто знає місто Суми. Та й не тільки… 

Це щемлива розповідь про людей рідного міста і бродячих тварин, яких знищує комунальне підприємство за кошти городян ("отже вони умовно погоджуються з цим фактом"), про знайомі сумчанам імена, проблеми, події, легенди, плітки останніх років, про міські об’єкти, пам’ятники тощо...  Як стверджує автор:

"Будинки, мости і дерева - ось що робить міста

по-справжньому неповторними.

Це якщо не брати до уваги людей".

Євген Положій

Справді, кожне місто неповторне, а проблеми у всіх, майже, однакові, бо їх творять майже однакові за своєю суттю люди. Євген Положій підмітив в своєму романі всі основні і найважливіші проблеми нашої сучасності. 

Найголовніше, на його думку, що вбиваючи собак, люди  готові вбивати собі подібних!  ( Чи не це відбувається зараз?)

Всі герої його книги  - легко упізнавані реальні (надзвичайна сміливість автора!) жителі нашого міста, які шукають своє призначення, щоб не залишитись "сам на сам лише з жорстокою невблаганністю реалій кожного дня". Але цим не можна виправдати зраду, продажність, нікчемність їх душ... 

Довга біла собака, як символ гуманного чи негуманного ставлення людей до тварин і один до одного, пов’язує між собою головних героїв цієї книги: Художника, Краєзнавця, Ветерана, Мера, Директора Цвинтаря, Дівчинки, чоловіка на прізвисько Сірий, Танцівниці, Собаколова, Священника та інших. Це «діти Риб»,  люди епохи перемін, яких засмоктала "порожнеча моральності", відкрита продажність заволоділа їх душами, їхній світ дріб’язковий, але він швидко минає тому, що за твердженням автора: 

"…закінчується епоха Риб,

де вони рухалися повільно і розмірено,

й починається інша - епоха Водолія,

де все плине, швидко змінюється,

де нема нічого сталого,

і нам - дітям Риб, немає в ній місця".

Євген Положій.

Так, звісно, ця книга писалась до Революції Гідності, яка нас змінила. Та чи всі ми змінились, чи не забагато в нас лишилось підлого, жорстокого, безсердечного,  чи нема у нас байдужості, аморальності? Відповідь повинен дати кожен, в першу чергу сам собі, не забуваючи, що Небесна сотня дивиться згори і немає можливості їй збрехати.

 Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

текст писала Мартюшова Олена,
заст. директора Сумської ЦБС,

ЦМБ ім. Т. Шевченка

м. Суми.