А до «Маленької Міс Щастя» апелює близько 15 раз у різних главах, і не бачити цього фільму - це втратити значний шмат матеріалу. Список був би корисний початківцям кінематографічної справи. Це зайняло б у читача значно більше часу, але підхід до прочитання був би ґрунтовнішим. Адже, думаю, той хто не лінується читати книгу зі сценаристки об’ємом майже в три сотні сторінок, вже включений в кіно процес і не пожалкував би часу і на перегляд базових фільмів, про які йдеться, не залишаючи прогалин. В процесі читання братись за це не зручно, та й сприйняття було б хаотичним, та й свої сили і запал варто прорахувати заздалегідь. Процентно, згадані Ліндою Сегер фільми були знайомі мені у співвідношенні 50/50. Саме тому, матеріал котрий запам’ятався більше, стосувався, звісно, знайомих картин. Позитивним фактором книги є її доступність та «американська» простота, і тому не можна не симпатизувати Лінді, вона занурена в те, про що пише. Бентежить допущена низка перекладацьких помилок, особливо якщо вони стосуються навіть доволі відомих загалу стрічок та книг ( «Політ через гніздо зозулі», «Вбити насмішника», фільм «Hours» переклали як «Годинник», про письменницю Тоні Морісон написали як про особу чоловічої статі та багато іншого). 

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі

Текст писала Мар'яна Гусак,

бібліотекар Центральної міської бібліотеки ім.Лесі Українки,

м.Львова.