Придбавши книгу, я очікувала більш глибокого змалювання характеру Міранди Прістлі (адже образ списано з найзнаменитішого диктатора моди – Анни Вінтур, яка вже багато років є беззмінним головним редактором журналу «Vogue»!), більш ширшого розкриття позаекранного світу моди, натомість ми отримуємо у книзі скарги на життя, скарги на роботу, скарги на світ.

Власне, про що ж дана книга? – Головна героїня роману, Андреа, після закінчення навчання випадково потрапляє на роботу в найпопулярніший журнал моди «Подіум» (у реальному житті «Vogue»). І тут розпочинається історія за назвою «вижити під керівництвом Міранди Прістлі»… Незрозумілі завдання, нереальні вимоги до роботи, неповага до співробітників  – мало хто це витримає. Але на думку приходить питання: а чи існував би «Подіум», якби не було тієї високої планки у вимогах до якості праці та «якості» працюючих? Адже, в першу чергу,  головний редактор собою подає приклад повної самовіддачі роботі, тому осуджувати Міранду Прістлі, на мою думку, безпідставно.  

Я б порадила, після перегляду фільму, звернути свою увагу на ще одну картину – «Вересневий номер» («Сентябрьский  номер») – це документальна стрічка про роботу над журналом «Vogue» так як вона є насправді, а вже потім, можливо, прочитати книгу та зробити свої висновки.

Цікавий факт: допрем’єрний показ картини Анна Вінтур відвідала в одязі від марки «Prada», це, з її боку, був невеличкий жарт, щодо образу та назви фільму.

  Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Текст писала Горобець Олена,

провідний бібліотекар

Національної наукової медичної бібліотеки України