Ох…як же я хвилювалася за Гілберта! Мені було його так шкода! Здавалося, надії вже нема, але ось він з’являється на одній із вечірок з привабливою дівчиною і, читаючи далі, я розумію – Енн ревнує! Так, надія є! Але далі про це, я більше нічого розповідати не буду! Скажу лише, що Енн знов у своєму житті втратить близьку людину і, чесно, читати про це було мені досить важко, хоча і розумію, що це частина нашого життя…

Читаючи серію, я помітила, що кожна наступна книга Монтгомері ненав’язливо змушує нас пригадати те, чим ми, дорослі, стали трішечки нехтувати: перша книга  – дитячу безпосередність, друга – розважливість у своїх рішеннях, а от, напевно, третя книга навчає, а когось, можливо, й змушує пригадати , що КО-ХА-ТИ – це так прекрасно!

 Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Текст писала Горобець Олена,

провідний бібліотекар

Національної наукової медичної бібліотеки України