“Чергове заняття зі Стерхом вилилося в кошмар. Сашка не витримувала напруги; чужа тиша лізла в її душу, і горбань був на боці цієї безгучної, липкої, важкої тварюки. Сашка більше не намагалася ні впустити її, не відігнати - вона зависла, начебто її зсудомило між двома прірвами. Їй здавалося, що заняття триває багато-багато діб...”

Книжка безмежно красива. Це перше, що приходить у голову, після прочитання. Та про що можна казати, якщо вона отримала низку престижних літературних премій, серед яких “Золотий кадуцей” на “Зоряному мості-2007”, увійшла у список найкращих фантастичних книжок за версією журналу «Афіша» у 2008 році, в номінації «Вибір експертів», була перевидана українською мовою. (Читала обидва видання - вони обидва однаково чарівні!)

“Vita Nostra” - це слова зі студентського гімну “Гаудеумуса”, фактично означає “наше життя”, та є лише частиною загальної фрази. Не знаю, чи була така задумка у авторів від початку, чи народилося згодом, та “Vita Nostra” стала першою книжкою з умовної авторської серії “метаморфози”. Назви подальших книг - повна фраза гімну: “Наше життя коротке, скоро закінчиться...”

- Фарите, ну неможливо ж жити в світі, де є ви.

- Неможливо жити в світі, де немає мене...

Основа усього сюжету роману - страх. Саме він примушує людей діяти (по життю). Головних героїв вчитися (по книзі). Це не жарт. Те, що коїться із молодими людьми у тому інституті - то якесь суцільне знущання, та жоден з них не може його покинути. Через страх за близьких людей. Їх вивертають назовні, ламають, а потім збирають по новій. Але що з них виходить тепер? І які можливості відкриваються натомість? Чи дійсно вони варті того, аби нехтувати власним життям?!

“З настанням холодів Стерх заборонив їй літати ночами. У відповідь на палкі заяви, що вона зовсім не боїться морозу, здивовано знизав плечима: “До чого тут мороз, Сашенько? Зараз у вас таке навантаження, так багато роботи! До того ж відбитки босих ніг на білих дахах - це неестетично!”

Не дивлячись на таку важку складову сюжету, роман зачаровує. Ти наче потрапляєш у тоненьке павутиння з блискучого бісеру. Краса неймовірна! Відірватися неможливо! Хочеться насолоджуватися кожним словом! Вона чарівно-чудова! Тут і інтрига и помста, що розчиняється у порозумінні і краса разом із мелодикою, ломка свідомості. Вона переповнена смислами і в той же час легка до сприйняття. Лишень розпочніть його читати і ви вже не зможете зупинитися!

Автори зуміли зобразити те, що не можна описати словами. Браво, Дяченки!

P.S. Багато полеміки у творі викликає кінцівка. Власно для мене це стало повною несподіванкою, адже вся ясно і зрозуміло (на мою думку). Та не буду робити спойлера! Скажу лише те, що трактується вона різними читачами по різному.

P.P.S. Я була безмежно рада, що мені до рук потрапило також українське видання цього роману, (вперше читала російською). Я взяла її до рук, з жалем, що вже знаю, про що там йдеться. Взяла більше для дитини, і з ностальгією почала гортати сторінки. Я перечитала його повністю, саме тому вирішила поширити цей відгук і привернути увагу учасників та читачів до красивішої, найчарівнішої книжки. Єдине, що мені не подобалося в українському виданні так це обкладинка. Не розумію, нащо малювати не головну героїню, а її, умовно кажучи, недруга? І нащо замість Фарита Коженникова малювати Северуса Снегга?

Ви вже читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 Текст писала Юлія Чепурко

провідний бібліотекар

бібліотеки ЧДУ імені Петра Могили,

м.Миколаєва.