Ці два твори варто читати у порядку видання - спочатку “Видунья”, потім “Путница”, адже вони пов’язані між собою хронологічно і перша не має завершенності у сюжеті.

Ольга Громико хвацько створила геть новий світ, жодним чином не схожий на бєлорський. І справа зовсім не в тім, що в ньому замість коней використовують корів. Справа у продуманій міфології, географії, побуті, лайці, а, можливо, у живих яскравих образах?

Спочатку наївна сільська дівчинка, згодом така ж наївна молодиця - вона жива, жвава, цікава, працьовита. Разом із нею хлопак-розбишака, що згодом перетворюється на розбійника. Нє, вони не одружаться, ні в якому разі! Це було б занадто банально. Вони звісно зустрінуть один одного згодом. Але заради пригод. Адже вона влюбиться у крису. Ну, не зовсім крису, вірніше, спочатку крису, а потім ворога, а потім…

Краще почитайте самі. Варто лише почати читання і ти вже не можеш зупинитися, не звертайте увагу на не дуже принадну назву. Книжка однозначно варта вашої уваги! Бо то цілий світ!

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групіі!

 Текст писала Юлія Чепурко, 

провідний бібліотекар бібліотеки ЧДУ ім. Петра Могили,

м. Миколаєва