Головна героїня – це жінка – Лінда. У Лінди є все: чудові діти, чудовий будинок,  чудовий чоловік (вибачте за тавтологію), чудова робота (працює журналістом), але, попри все це таке чудове, чогось їй хочеться… Ні на що не схоже? Мені всі ці обставини спочатку перегукувалися з книгою Е. Гілберт «Їсти. Молитися. Любити», хіба ні?

Лінда кожного ранку змушує себе прокидатися і повторювати все знову-знову: приготування сніданків, догляд за будинком,  відвідування місця роботи, вечеря з чоловіком, ночі кохання… Їй усе набридло (їй всього 31 рік), її з’їдає апатія разом з депресивними нападками . Усе дається через силу.

Життя зводить її зі шкільним товаришем, який став успішним політиком і з яким Лінда вирішила «відпочити» тілом. За сюжетною лінією обставини складаються таким чином, що у Лінди, завдячуючи цьому роману, відкривається «дика натура» і вона прагне зруйнувати вдале життя  політика і його дружини. Навіть не так: Лінді просто не було чим себе зайняти і вона, маючи гроші, вирішила зруйнувати життя чужої родини. Так, це буде більш правдиво!

Читаючи цей роман, мені було шкода чоловіка Лінди – він її настільки кохає, що просто засліплений ідеалом своєї дружини!

У сюжеті дуже багато «екстремальних» поворотів. Я читала книгу українською мовою, саме завдячуючи українській мові, у романі використано  багато синонімічних виразів, які мають на меті підкреслити усю брудність та ганебність адюльтеру.

Червоною ниткою у романі проведена думка, на якій акцентується увага в кінці твору: «Любов – це те, заради чого потрібно жити!»

 Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Текст писала Горобець Олена

провідний бібліотекар

Національної наукової медичної бібліотеки України