Розгорнувши цей воістину довершений твір, я надовго поринула в пригоди (на жаль, це той випадок, коли слово «пригоди» вимовляється без натяку на посмішку) козаків, повстанців, «бандитів»… Ким тільки не називали людей, котрі були справжніми героями, аби пригнобити їх у тодішньому світі.

Неперевершена мова, котру, певно, виплекав в собі автор і зобразив у «Чорному Вороні» всі її красоти. Після цієї книжки закортіло пишатися українською – ось вона, істинна й прекрасна мова народу, історія якого була прикро забута й загнана в темряву. Але завдяки Шкляру ми маємо змогу знову відчути те почуття, що тріпоче в душі – гордість й замилування.

Щодо сюжету. Я захоплена тим, як автор, без поспіху, але й без вагань, вміло зобразив повноцінну картину 20-х, створив бездоганні й справді живі постаті й їхні характери.

Автор пропрацював над «Чорним Вороном» близько 13 років. Одразу можна здогадатися, що він виколисав цю книгу з любов`ю, належною дисципліною, надав їй все, аби вона не без гордості за свого батька вийшла в білий світ.

І я рада тому, що наші шляхи перетнулися. Знайомство з нею стало важливою подією в моєму житті. І, можливо, вам буде цікаве спілкування з цією відмінною співбесідницею, яка, я вам гарантую, обіцяє розповідати тільки правду, навіть якщо пекучу, разючу й болючу.

      Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Відгук надано у рамках "Читацької Спартакіади", ініційованої Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації

текст писала Уляна Яременко