Отже, про що ж йдеться в романі?

Перед нами розгортається полотном життя Соломії на лоні села.  Автор розпочинає свою розповідь деяким часом раніше до народження дівчинки, що дозволяє читачеві порівняти долі матері та її довгоочікуваної донечки.

Соломія була не яскравої вроди, але привертала увагу своїм ясним поглядом, виточеною фігурою, стрункістю, дзвінким дитячим сміхом  та любов’ю до усього живого. Ще з дитинства найкращими її друзями були так звані «два апостоли» - хлопчаки Петро та Павло. Дитяча дружба швидко переросла у юнацьке кохання. Та кого ж вибере Соломія? Чи буде її вибір вірним?

Життя головної героїні не можна назвати легким, бо я не знаю хто б зміг витримати те, що пережила ця жінка: війна, смерть коханого, втрата близьких, зрада, зневага, заздрість, самотнє життя…

Роман є дуже актуальним сьогодні, адже чекаючи коханого, рідного з війни  деякі уривки не можна читати без сліз на очах: «Що таке час, час, який хочеться підігнати, змусити бігти, підстьобнути, перетворити у парубка, що поспішає до коханої, а він повзе, як старезна баба, котра задихано ледь переставляє ноги сільською вулицею, спираючись на костура, та раз - пораз іще й спиняється, аби перепочити - все те сповна відчула Соломія після того, як провела Павла. До війська, на війну. Часом їй здавалося, що вона й далі біжить за машиною, на якій віддаляється її чоловік, біжить і не може наздогнати. А коли машина даленіє, зникає з очей, вона озирається і бачить оту старезну бабу посеред вулиці. Баба теж спиняється і грозить їй костуром. І відтоді життя її перетворюється на суцільне чекання - болісне, тривожне, розтянуте і спресоване водночас. Намагалася вбити його роботою, щоденною, щогодинною, навісною...»

У своєму романі Володимир Лис повертає нас до свого коріння, до сімейних звичаїв, єдності родини. І це є неоціненним у романі.

З неохотою перегорнула останню сторінку… Після прочитання твору на душі та в серці залишається світла печаль: світла –  тому що не часто читаєш такий життєвий, незаплямований роман; печаль – тому що твір закінчився…

 Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Текст писала Горобець Олена

провідний бібліотекар

Національної наукової медичної бібліотеки України