Головний герой книги старезний дідусь Яків, який проживає у маленькому селі і все що йому залишається – це чекати поштарку з листом від Олени, яку він врятував од вірної смерті.

Так як і в романі «Соло для Соломії» тут розповідається про життя. Життя важке та сповнене різноманітних хороших та трагічних подій, про життя таке як воно є у кожного з нас. Читач знайомиться з юністю Якова, його коханням усього життя та різноманітними поневіряннями, які випали на його долю. Головний герой роману постає перед своїм читачем, незважаючи на свій 100-літній вік, сильним, високоморальним та надзвичайно добрим чоловіком,  який побачив за своє життя багато чого.

Знаєте, напевно, багато чого розповісти про цей роман не можливо – все прочитане залишається на глибокому психологічному та емоційному рівні.

Як на мене, особливістю В. Лиса у його творчості є те, що він пише у своїх книгах про добрих людей і вони, отій непідкупній та щирій доброті, навчають нас.  Після прочитання «Століття Якова» сам стаєш кращим, а саме головне з’являється прагнення до нового морального життя.

Колоритна українська мова з перших сторінок досить затягує процес читання, але пізніше вона стає непомітною, тому твір читається легко і непомітно пронизує душу потрапляючи кудись глибше серця.

Автор вірно обрав епіграф до свого роману (Послання апостола Якова 4:14): «Що таке життя ваше? Пара, яка з’являється на хвильку, а потім зникає.»

Після цих слів замислюєшся: а як я проживаю свою хвилину?

 Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Текст писала Горобець Олена,

провідний бібліотекар

Національної наукової медичної бібліотеки України