«Самотність у мережі» - це історія віртуального кохання, що стало реальністю.
Дія роману відбувається в 90-х роках минулого століття, коли Інтернет лише почав поглинати увесь світ. Знайомство тоді через електронну пошту здавалося таким незвичним та аномальним. Але саме так познайомились головні герої. Про їхнє життя, сповнене цікавих сумних та буденних подій, читач дізнається з листування героїв.
Януш Вишневський виступив тонким знавцем жіночої психіки, хоча за освітою він хімік…Але ж кохання – це свого роду теж хімія. Чи не так? Мені здалось, що так чітко описати почуття жінки може лише сама жінка, але ні… Сюжет йде по колу, тонкі деталі, що здаються на перший погляд непомітними, відіграють важливу роль у сприйнятті роману.
Мова легка, навіть дещо проста. На одному подиху ти читаєш роман і поринаєш у історію, що може статися з кожним… «Лише заради переживань варто жити. I заради того, щоб мати змогу потім їх комусь розповісти» - мабуть для того й існує спілкування між людьми, і не важливо в якій реальності це відбувається.
Роман сумний, але сповнений надій і сподівань. Кожна його сторінка насичена крилатими висловами, що хочеться згадувати у певні моменти свого життя. Януш Вишневський написав: «Самотнiсть — це найгiрший вид страждання». Я погоджуюсь з ним, а ви?
Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!
Текст писала Дар’я Яцкевич
бібліотека-філія для юнацтва
ЦБС для дорослих м. Миколаєва